Глибоке Занепокоєння

2022-07-09 21:18:30 Занепокоєння дня (субота, 9 липня)

Німецький уряд продовжує демонструвати дива чи то цинізму, чи то безхребетності у питанні постачань російського газу.

Нині це проявило себе у тому що Берлін разом (!) із Москвою тисне на Канаду, аби та повернула турбіну від газогону "Північний потік", яка перебувала у ремонті та застрягла у країні через запровадження санкцій.

Росія використала затримку із поверненням турбіни як привід, аби зменшити постачання газу, який прокачується до Німеччини, на тлі побоювань німців масштабної енергетичної кризи через залежність від російського блакитного палива.

При цьому очевидно, що йдеться про відвертий шантаж, адже з технічної точки зору без цієї турбіни можна спокійно качати газ у звичних обсягах і далі. Однак Росія хоче створити прецедент і домогтися виключень з санкційного режиму, що зробить наступні поступки набагато більш вірогідними.

Навіть розуміючи це (у Берліні відверто кажуть, що вважають аргументацію Росії надуманою), німці все одно тиснуть на свого трансатлантичного партнера, аби ті фактично порушили власноруч накладені санкції.

Що б не було справжнім мотивом Олафа Шольца у цьому питанні, очевидно, що поступки в бік РФ не вирішать проблему і спровокують лише посилення тиску. І те, що у Берліні чи то бояться протистояти Москві, чи то готові на все заради дешевого газу, не може не викликати глибокого занепокоєння. Відкрити / Коментувати

2022-06-23 20:12:48 Занепокоєння дня (четвер, 23 червня)

Останніми днями європейці відчувають себе майже так, як українці у ті благословенні часи, коли війни з Росією були "газовими". Про використання газу як зброї відкрито говорить єврокомісар з питань клімату, про російську економічну агресію - міністр економіки Німеччини. Берлін при цьому вже оголосив такий собі режим надзвичайної ситуації в енергетиці і готується збільшувати видобуток енергії з вугілля. У заяви росіян про технічні складнощі не вірить ніхто, окрім корисних ідіотів. Загалом скорочення російських постачань зачепили вже 12 країн ЄС.

В будь-якому разі, стратегічний геній дій Росії полягає хоча б у тому, що газову конфронтацію з ЄС вирішили розпочати влітку, на тлі новин про російську агресію в Україні та меншого попиту на газ у Європі.

Це, з одного боку, закріплює в очах європейців образ російської війни як війни спільної. Якщо в Україні вона відбувається в буквальному сенсі, то з Європою воюють енергетично.

При цьому поки що, на щастя, пересічні європейці відчувають це здебільшого на рівні заголовків у ЗМІ. Зрозуміло, що це призведе до економічних втрат, але той факт, що це відбувається влітку, відчутно пом'якшує удар та дає урядам можливість підготуватися до зими.

Але чи не найголовніше - прямо на очах руйнується міф про Росію як "надійного прстачальника газу", на якому багато в чому трималася німецька політика дружби-миру-жвачки щодо РФ, та на укріплення якого пішли чималі зусилля лобістів. Німецькі всезнайки раптом опинилися в положенні східних європейців, яких ще нещодавно повчали щодо зайвої русофобії.

Проблема лише в тому, що останні десятиліття зробили залежність Німеччини від російського газу настільки великою, що відмова від нього може викликати у деяких бізнесових і політичних еліт справжній абстинентний синдром. І хоча Росія робить усе від неї залежне, аби до неї раз і назавжди перестали ставитися як до партнера, це не може не викликати глибокого занепокоєння. Відкрити / Коментувати

2022-06-23 01:22:13 Занепокоєння дня (середа, 22 червня)

Судячи із заяв європейських політиків, саміт очільників країн ЄС, який відбудеться у наступні два дні, таки принесе нам довгоочікувану перспективу членства у ЄС. Тож чекаємо на добрі новини.

Так, за своєю суттю це лише символічний крок - нас лише допускають до іспитів, які можуть приймати хоч вічність. Але уявити, що це станеться, ще декілька місяців тому було відверто важко. Європейська перспектива України була примарною - на тлі голосних слів про належність до Європи пошепки додавалось "але не зараз". І навіть не у найближче десятиріччя.

Втім навіть такий символізм вкрай важливий. Перспектива членства стала важливою приманкою, яка змушувала країни Східної Європи масштабними темпами запроваджувати реформи. Тиск на українську владу це також створюватиме чималий.

Занепокоєння викликає лише той факт, наскільки кроки з українського боку будут знаходити взаємність у європейців. На щастя, Макрон якось підзабув про свою ідею "європейської спільноти" для тих, хто ще або вже не в ЄС. Але те, що йдеться не про останню спробу загальмувати невідворотнє, жодних сумнівів немає. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 00:36:21 Занепокоєння дня (вівторок, 21 червня)

Під час візиту в Україну Генеральний прокурор Сполучених Штатів Меррік Ґарланд заявив про створення американської команди з розслідування воєнних злочинів росіян на українській землі.

Новина хороша сама по собі, але особливого шику її додає той факт, що очолити цю команду Ґарланд доручив Елі Розенбауму - людині, яку CNN скромно називає "головним американським мисливцем на нацистів". Розенбаум раніше очолював офіс спеціальних розслідувань, що опікувався ідентифікацією, позбавленням громадянства та депортацією винних у злочинах нацистів під час Другої світової війни.

Авжеж, це не персонаж Бреда Піта з "Безславних виродків", але той факт, що злочини "денацифікаторів" розслідуватиме людина, яка полювала на справжніх нацистів, не може не викликати, ні, не занепокоєння, а захоплення таким тролінгом найвищого гатунку. Відкрити / Коментувати

2022-06-21 11:24:14 Безвідносно вашого ставлення до Стамбульської конвенції - її ратифікація стала безумовним плюсом Україні в очах Заходу.

При цьому не лише в очах високочолих експертів, але й пересічних посполитих. Якщо про це говорять в ранкових новинах на німецькому розважальному радіо, додаючи, що такий крок ще раз засвідчив приналежність України до Європи, то лише це багато чого вартує.

P.S.: найближчим часом "Занепокоєння" знову повернеться в ефір. Відкрити / Коментувати

2022-05-29 00:44:36 Занепокоєння дня (субота, 28 травня)

Якщо хвиля західних голосів, що закликають Україну поділитися власними територіями заради миру, розповідають про непереможність великої ядерної держави та кажуть, що Захід не має наполягати на витісненні загарбників з усіх окупованих ними українських територій, здалася вам невипадковою, то вам дуже вірогідно не здалося.

Ба більше, на додачу до редакційних колонок у провідних західних ЗМІ, заяв колишніх вископоважних дипломатів та іншого високотоксичного інформаційного сміття ваш покірний слуга зараз спостерігає масовану рекламну кампанію у популярних на Заході соціальних мережах, яка за допомогою анонімних акаунтів-одноденок розповсюджує вінегрет з класичних російських пропагандистських меседжів, які покликані зменшити підтримку України вже не політичними та журналістськими елітами, а звичайними посполитими, якім розповідають про українок, що будуть уводити з родин західних чоловіків.

Все це виглядає не дуже елегантно, але вкрай масовано та дорого. Слід розуміти, що Україні вже зараз варто готуватися, що із пропозиціями "примирення посередині" та нападами розуміння Росії нині полізуть усі, хто на певний час заткнув свої патякальники після звірств у Бучі.

При цьому йти шляхом діалогу та спростувань усіх цих нісенітниць, авжеж, можна - працювати на недружню до України аудиторію також важливо. Але це може бути хіба що малою частиною контрпропагандистських зусиль Києва. Набагато важливіше працювати на упередження, аби навіть спроба ляпнути щось про необхідність "зберегти обличчя Путіну" робила автора такого висловлювання токсичним у нормальному суспільстві.

Зрозуміло, що це ідеал, якого за умови величезних грошей, що Росія витрачає на пропаганду, та дуже неоднозначних інтересів низки західних політиків та корпорацій у цьому конфлікті досягти майже неможливо. До того ж "втома від війни" зараз спостерігається вже не лише на Заході, але й серед українських голосів, які намагаються доносити до західної аудиторії правду про воєнні злочини росіян та загрозу, яку РФ являє собою для миру у Європі. Це не критика, а неминучий наслідок неспроможності людської психіки довгий час працювати у "форсажному" режимі без вигорання. Саме тому довгострокові досягнення можливі лише за умови систематичних і так само довгострокових зусиль. І саме тому той факт, що Кремль оговтався від провалу своїх планів в Україні та підлаштував свої інформаційні активності під реальність, інвестувавши у них чималу купу грошей, зараз не може не викликати глибокого занепокоєння. Відкрити / Коментувати

2022-05-24 01:22:43 Занепокоєння дня (понеділок, 23 травня)

Питання морської блокади України продовжує залишатися одним з найбільш актуальних для Заходу. Під час зустрічі з британською колегою глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс запропонував створити військово-морську коаліцію, яка б дозволила експорт зерна з українських портів.

Серед головних особливостей плану є те, що це буде відбуватися не під егідою НАТО. За словами, Ландсбергіса, йдеться про створення коалції охочих, які розмінують морські шляхи та прикриють судна з моря та повітря.

Про те, що долучитися до цієї ідеї готова і Велика Британія, вже заявила міністерка закордонних справ країни Ліз Трасс. Однак цей план спрацює лише за двох умов - погодження з боку США та Туреччини. Якщо від першої залежатиме щонайменше безпекова парасолька на випадок ескалації, від другої - щонайменше доступ до проток між Чорним та Середземними морями.

Зрозуміло, що це лише озвучена вголос пропозиція, а не затверджений до виконання план, але сам факт обговорення досить симптоматичний. Замість безполітної зони, Україна може теоретично отримати морський коридор під охороною ВМС країн Заходу.

Ну, і не варто забувати про "Гарпуни", які сьогодні погодилася передати Данія. Судячи з усього, погоджуватися на російський зерновий шантаж поки готові далеко не усі. Водночас час у цьому питанні вже давно на вагу золота. Що, як ви розумієте, не може не викликати нашого глибокого занепокоєння. Відкрити / Коментувати

2022-05-20 01:10:51 Занепокоєння дня (четвер, 19 травня)

Як і слід було очікувати, питання морської блокади України стало важелем для шантажу світової спільноти з метою позбутися санкцій. Про це абсолютно відкрито заявив заступник глави російського МЗС Андрєй Руденко. Мовляв, якщо хочете, аби ми дозволили вивозити українське зерно, тоді згортайте обмеження для російської економіки.

Це все не тлі того, що через блокаду вже всерйоз говорять про загрозу світового голоду. Умовно кажучи, Москва бере таким чином в заручники не лише Україну, а щонайменше держави Африки та Близького Сходу, що залежать від українського зерна найбільше. І світову економіку на додачу.

Тому не дивно, що ЗМІ повідомляють про готовність Заходу надати Україні протикорабельні ракети, аби трохи зменшити амбіції Кремля у Чорному морі. Але поки ракет немає, нам залишається лише глибоке занепокоєння з цього приводу. Відкрити / Коментувати

2022-05-16 01:02:08 Занепоконня дня (неділя, 15 травня 2022 року)

Поки українці радіють перемозі на "Євробаченні", фіни та шведи вирішили не гаяти часу і майже одноголосно повідомили про те, що подаватимуть заявку на вступ до НАТО. Взагалі, це не новина, але є один цікавий момент, який у нас майже не помітили.

Президент Фінляндії Саулі Нійністе розповів про свою телефонну розмову з російським колегою Володимиром Путіним напередодні доленосного оголошення у Хельсінкі. Під час неї Нійністе повідомив про євроатлантичні плани власної країни, підготувався вислухати істерику змішану із лекцією з альтернативної історії і... спокійно поговорив з Путіним. Принаймні, згідно з його власними словами.

Нійнсте повідомив, що на відміну від попередніх розмов реакція, яку він почув, була "істотно мʼякшою". Мовляв, Путін просто сказав, що вважає це помилкою і жодної загрози з боку Росії для Фінляндії немає. На цьому тлі фінський президент додав, що й без цього не очікував військової ескалації з боку Москви, але слова російського президента його у цьому плані ще більше заспокоїли.

Симптоматично, що все це відбулося після низки погроз вдатися до відповіді "військово-технічного характеру" (включно з відео із демонстративним перекиданням техніки до фінського кордону) та відключити постачання газу і електрики до Фінляндії. Чи відмовиться Путін після всього цого від загострення ще й на північному фланзі?

Наразі виглядає так, що він зрозумів - його блеф не спрацював, а нових карт у нього просто не залишилося. Майже усі ці карти побиті й іржавіють в Україні. Тож зображати істерики просто немає сенсу. Що означає - вірогідно у Фінляндії незабаром буде на одне глибоке занепокоєння менше. Відкрити / Коментувати

2022-05-14 16:52:56 Занепоконня дня (субота, 14 травня 2022 року)

Важливим, хоча й не таким помітним виміром російської агресії проти України є спроби знищення вітчизняного сільського господарства. Йдеться не лише про викрадення техніки та зерна, на тлі яких Путін дозволяє собі говорити про "рекордний врожай". Йдеться також про морську блокаду України, через яку експортувати нашу продукцію стало фактично неможливим.

Нині в українських портах застрягло близько 25 мільйонів тонн зерна, пише Zeit Online. При цьому вивезти його сухопутним шляхом досить складно - різниця у залізничних коліях призводить до додаткових втрат часу та грошей. До того ж ще немає налагоджених логістичних ланцюжків, які б дозволяли бізнесу робити передбачувані розрахунки вартості та часу, необхідних для отримання товару.

Досі вдалося вивезти лише невелику частину від застряглих обсягів - через Румунію. Нині розглядаються варіанти для транспортування продукції до балтійських портів, аби вже звідти постачати її далі єдино можливим для значної частини потенційних покупців морським шляхом

Це зерно - проблема як для України, так і для всього світу. На нього розраховують країни Близького Сходу та Африки, де брак продовольства може призвети до голоду та соціальних заворушень. Недарма однією з причин "арабської весни" десятирічної давнини називають саме високі ціни на хліб, що розхитали ситуацію у державах Близького Сходу та Магрибу. Втім навіть найзаможніші країн можуть відчути на цьому тлі дуже неприємне подорожчання найнеобхідніших продуктів. Для України ж це величезні втрати від експорту цього року та брак грошей для наступної посівної. Враховуючи величезні економічні втрати від війни, це величезна проблема для усієї країни, а не лише для українських селян та агропромисловців.

Тому цілком зрозуміло, що у Москві морську блокаду та мародерство на окупованих територіях розглядають як ще один спосіб ведення війни проти України та "колективного Заходу". При цьому проблема настільки актуальна, що її обговорюють на своїх зустрічах міністри закордонних справ "Великої сімки", зазначаючи, що, доки триває війна, оптимальних рішень вірогідно не буде. Тож зрозуміло, що все це не може не викликати у нас глибокого занепокоєння. Відкрити / Коментувати