розплющуй вже очі, вже досить, прокинься
згадай ті, в безсонні проведені, ночі
згадай як від виснаження, ти знов народився
бо щоразу вмирав як сидів до півно́чі
як шалено тремтіла червона рука
після всіх тих сторінок непотрібних конспектів
як здригалась раптово шалена нога
коли згадував кількість потрібних проектів
засинаючи знав ти, на ранок ще більше
стане роботи, нова та стара
а у інших питав, не робили теж інші
бо для них це легенько, це не гора
і так день за днем, до скінчення уроків
щось ти сприймаєш, а щось — точно ні
але якщо спроможний, то вижмуть всіх соків
і пам'ять про них ти пронесеш крізь дні
#номер83
