«Прекрасні й приречені». Френсіс Скотт Фіцджеральд. #роман #тр | гортай далі

«Прекрасні й приречені». Френсіс Скотт Фіцджеральд.
#роман #трагедія #прекрасні_приречені #скотт_фіцджеральд

От вам і перший огляд в місяці, щиро вибачаюсь за довгу відсутність .
Спершу в планах було дочекатися куплених книжок, але мені набридло і я почала читати цей роман, який все рівно зайняв в мене п'ять днів.

Хто читав мій допис на книгу «Ніч лагідна» знає, що моє знайомство з творчістю Фіцджеральда пройшло невдало. І, насправді, я б не почала читати цю книгу, але постійні відключення світла мене винудили.

Ця книга, як і попередня прочитана мною, є автобіографічною. Скотт використав образ себе та своєї дружини Зельди, і змалював деякі моменти з власного подружнього побуту.
Якщо вас більше цікавить його життя, а не творчість, то спершу прочитайте цю книгу, а потім «Ніч», так ви набагато краще побачите розвиток стосунків пари та подальші неприємності з якими їм довелося стикнутися (залежність Скотта та психологічна хвороба Зельди).
Але, якщо ви читаєте лише заради самої книги, то, можливо, взагалі її не читайте. Якщо пошукати інформацію про роман, то ви знайдете цікаву думку, щодо нього. На час написання «Прекрасних і приречених» критики назвали це найгіршим витвором Фіцджеральда, до того ж розтягнутим, нудним та зі схожими думками, як і в інших книгах. Хоч я з цим і згодна, але вважаю кумедним той факт, що дві книги по мотивам життя Скотта набули зовсім різної оцінки.

Книга дійсна посередня для мене. Якщо в «Ночі» була хоча б цікава сюжетна лінія, то тут все набагато банальніше. Молодий чоловік, у якого є друзі, дід, що скоро має померти та залишити після себе купу грошей, гарна дружина, вечірки та випивка. І що ж сталося? Все пішло шкереберть. Нове сімейство пропило всі гроші, заробляти не хочуть, але живуть з надією на спадок. Звичайно, стосунки одне одним, друзями та навіть дідом розвалилися, і всю книгу я спостерігала за двома егоїстичними та слабкими дурниками, які не змогли хоча б щось вирішити, адже «Я нічого не роблю, бо не можу робити нічого такого, що варто було б робити...» От і все. Немає цікавого сюжета, цікавих ліній та персонажів, лише повсякденне та огидне життя на фоні війни. І жарт в тому, що мене навіть епоха джазу, в яку розгортатися події не надто цікавить, а події війни лише трошки зачеплені.

Як висновок — я незрозуміло куди витратила свій час. Ніяких нових вражень, сюжетів та т.і я не знайшла. Хоч мене досі інтригують деякі романи Фіцджеральда через назви та опис, але більше читати їх я не буду.

А як ваші враження від творчості цього автора, якщо ви з ним знайомі?

/книжку купувала ось тут