«Порожнє небо» Радек Рак. #зар_літ #роман #фентезі #жахи #трил | гортай далі

«Порожнє небо» Радек Рак.
#зар_літ #роман #фентезі #жахи #триллер #мітологія #радек_рак #порожнє_небо

Хто читав тут хоч якісь огляди на українську літературу знає, що я дуже в захваті від мітології, а особливо, коли вона поєднується з реальністю. На жаль, мені тільки зараз потрапило на очі ЦЕ. І якщо коротко — я в захваті.

Радек Рак польський письменник і мітологія в його книгах, зрозуміло, теж. Тож для мене всі ті істоти й міти були, в якійсь мірі, нові. Та й сам автор з фантазією, хпхах персонажі там були ну дууже цікаві. Мій фаворит — священник, який з освяченою гвинтівкою та набоями стріляв в падших ангелів, потім роблячи з них опудала. Ціль в нього була більш-менш благородна, а самих ангелів було дуже шкода (цікавий факт — вони говорять на івриті, а в самій книзі багато відсилок до Біблії).

Про сюжет розкажу багато (сиджу цілий день без світла, що мені ще робити).
Він поділяється на дві частини. Перша — частина невелика, схожа більше на вступ. І хоч я не дуже зрозуміла, як вона пов'язана з основною історією, але мені до душі припала. Історія сильна, і як на мене, більш серйозна. Зобразив автор історію свого народу, на яку (так це й без мене зрозуміло) вплинув совок та німці. Мітологія тут теж є, і вона мені дуже імпонувала з поєднанням сільського життя, але, скажу правду, трохи випала з реальності від сутички армії Ісуса Христа, де його дуже потріпало, з совєтскім союзом. До речі, про росію тут говорять дуже базовано:
« — ... Пекла не існує. А дирижаблі прилетіли з Росії.
— Що ви всі з тією Росією? — розсердився Толпі. — Немає ніякої Росії. Вже, скоріш, пекло існує, ніж та ваша Росія.»

Коротше, щось я розписалася. А Толпі цей вже з другої історії. І саме він розбив місяць, через що довелося з вербовим чортом їхати в Люблін за новий. Хоч історія звучить по-дитячому, але це зовсім не так. Лайка, постійні смерті, якісь дивні й стрьомні мітологічні істоти, кишки з мізками на зовню, та й сама атмосфера і описи часом будуть нагнітати, але мені таке подобається. Було враження якоїсь жахалки (писала я це до того, як дізналася жанри книги ).

Про головного персонажа можна сказати лише «відштовхнути і плакати». Ну чесно, це мала егоїстична дитина, яка в розпалі статевого дозрівання, думала лише про свої власні потреби і декілька разів невиправно нашкодила всім, кому тільки можна і не можна. Зате слідкувати за таким чудом було цікаво, як і за всіма іншими персонажами та подіями.

Книга дуже сподобалася і, напевно, буде моєю улюбленою, але час покаже. Я тільки її прочитала, тому ще під враженням і нічого сказати не можу. Хотілося б якось написати, чому я вважаю Толпі егоїстичним, хоча великої потреби не бачу, та й досвід показує, що варто відразу писати, якщо тебе щось зацікавило, бо потім і слова з себе не вичавлю.

Роман раджу всім любителям Польщі, мітології, Біблії та гарних історій, а придбала його я → тут ←.