Чумаки
Зародилося чумацтво у XV ст., коли сіль була стратегічним продуктом. Чумаки постачали сіль на всю територію України та на південь Росії, у Польщу та Чехію, кажуть, доходили навіть до східної Німеччини.
Було дві чумацькі дороги – Чорний та Муравський шляхи. Чорний – найнебезпечніший, пролягав від Волині до Умані, звідти до Балти (Одеська обл.) і до Дніпра. Муравський – ішов з глибини України до Кримі і Азовського моря. Перейшовши Дніпро, якщо шлях йшов на південь, чумак мазав сорочку і весь одяг дьогтем, щоб уберегтися «від чуми і від гадини».
Їздили на кастрованих биках. Середня швидкість возу 2-3 км за годину. Чумацькі ватаги збиралися навесні, а поверталися перед осінніми морозами. Обоз складав 100 і більше возів, один віз міг везли 1,6 тони солі.
Такі українські магнати як Терещенки, Харитоненки походили з чумацьких династій.
З середини XIX століття чумацтво як вид діяльності та промисел поступово занепадає. А цілком потреба в ньому зникла з використанням залізничного та річкового транспорту.
