Лев Ребет (1912-1957)
Один з лідерів ОУН. Після проголошення Акту відновлення Української держави (1941) став заступником Голови Українського правління.
У 1941 арештований гестапо разом з іншими членами ОУН. У арештованих вимагали відкликати Акт відновлення Української держави, однак усі відмовились. Ребета відправили до концтабору Аушвіц, де він пробув до 1944.
Після звільнення перебирається до Мюнхену. Перебуваючи в еміграції, займається науковою та публіцистичною діяльністю. Був співробітником газет «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», автор праць із теорії та історії української нації,
У 1948, а згодом у 1953 відбувся розкол ОУН. Лев виступав проти авторитарних ідей. Бандера та Стецько запропонували повернутися до ідеології націоналізму з його гаслом «Україна для українців», натомість Лев Ребет відстоював програму ОУН «Свободу народам, свободу людині».
Лев Ребет убитий агентом КД Богданом Сташинським (який убив Бандеру) із пристрою, який вистрілював струменем синильної кислоти.
