Ігор Уманський

2021-05-26 16:21:07 Новий Міністр агрополітики анонсував чергові санкції від РНБО. Цього разу – проти «земельних махінаторів».

Ця тенденція до вирішення всіх питань через механізм РНБО дуже тривожить. Лад наводити треба, але для цього є правоохоронна і судова системи. Чи ми вже махнули на них рукою ?

Якщо є інформація про реальних порушників в агро-секторі, реальних контрабандистів, «обнальщиків» – кого завгодно – з цими фактами мають працювати правоохоронці, доводячи ці справи до суду . І вже суд має встановлювати невинуватість, або наявність вини і міру покарання .

Але нашій владі так сильно сподобалося робити все через РНБО, що варіант робити це за законом навіть не розглядається. Припускаю, що на це є причини:

1. Це виглядає ефектно - простим громадянам подобається шоу;
2. Ці рішення є колегіальними, а значить, зрештою, ніхто за них не відповідатиме.

Треба зупинитися, доки не пізно Створення красивої картинки та ілюзія справедливості, у короткостроковій перспективі, можливо, і додасть комусь рейтингів. Але у довгостроковій – призведе до втрати легітимності будь-яких рішень влади. А також до повної втрати Україною інвестиційної привабливості . Процес, початок якого ми вже спостерігаємо. Відкрити / Коментувати

2021-05-25 15:32:09 Україна – це Європа(?)

У 1200 УКРАЇНЦІВ запитали, чи вважають вони Україну європейською країною? 51,5% опитаних українців відповіла – "ні", або "скоріше ні"!

Але як так сталося, що громадяни країни, яка знаходиться в географічному центрі Європи не ідентифікують її як європейську? А все дуже просто.

Соціальні стандарти – нижче плінтуса. Правосуддя працює вибірково. Народ для можновладців – це об'єкт, а не суб'єкт.

Результат: життя в центрі Європи відчувається, як життя в центрі того, що з Європою тільки римується. І це не зміниться доти, поки влада не почне працювати над тим, щоб забезпечити громадянам України гідний рівень життя. Відкрити / Коментувати

2021-05-24 17:40:03 Уряд знову вирішує проблеми за рахунок громадян

Перегляд умов надання субсидій, що відбувається зараз, на перший погляд виглядає логічним кроком. Держава має контролювати правомірність надання допомоги, особливо, якщо ця допомога надаватиметься у вигляді «живих грошей».
Проте, якщо дивитися глибше, такі дії виявляються не системними і точно не закривають наріжних питань. Давайте по порядку.

Перше. Одна з основних функцій держави – соціальна. Тобто, держава має забезпечувати соціальний захист громадян, справедливий перерозподіл ресурсів, тощо. Важливою функцією держави також є забезпечення гідного рівня життя для максимальної кількості громадян.

Втім, рівень життя українців продовжує знижуватися. Ціни на продукти харчування за рік виросли на 10-30%, кількість робочих місць і доходи населення зменшуються. В таких умовах у людей просто немає можливості сплачувати за комунальні послуги, на які до того ж постійно зростають тарифи. За розрахунками Світового Банку, гранично допустимий відсоток домогосподарств, що отримують субсидію – 5%, ми маємо – 33%.

Очевидно, що цей відсоток треба знижувати. Але знижувати через збільшення вартості праці, а відтак – доходів громадян. Проте такий шлях потребує системної, злагодженої роботи уряду та комплексного стратегічного бачення розвитку економіки країни.
Оскільки такого бачення у уряду немає, вони ідуть шляхом диму і дзеркал: зменшують кількість отримувачів субсидій, просто роблячи умови їх отримання більш жорсткими. «Прості рішення» в тренді. З таким же успіхом можна намагатися знизити кількість людей за межею бідності шляхом зниження цифри, за якою починається ця межа. Формально бідних стане менше, але де факто все залишиться, як є.

І це приводить нас до другої частини питання: чи вирішать ці дії проблему із майже стомільярдною заборгованістю з комунальних платежів? Звісно ні. У людей як не було, так і немає грошей, щоб платити. І навіть, якщо уряд і «розкуркулить» декілька пенсіонерів, яким доведеться знімати з депозитів відкладені гроші, в цілому це ситуації не змінить. Борги зростатимуть. А перед черговими виборами, нам видадуть ще одне «просте рішення», і зрештою весь цей борговий тягар буде перекладено на бюджет.

Я вже і не знаю, що порадити нашим урядовцям. Можливо, піти у секцію гри в шахи, щоб навчитися думати хоча б на два кроки вперед. Або покликати нарешті дорослих, які вміють приймати більш складні рішення. Відкрити / Коментувати

2021-05-20 11:11:32 Укрзалізниця близька до дефолту як ніколи. Колись найбільша компанія України, сьогодні не здатна погашати свої борги. По суті, технічний дефолт вже відбувся. Рано чи пізно компанії доведеться його оголосити. Або, як варіант, перекласти свої проблеми на державний бюджет.

В чому причина? Роками Укрзалізницю грабували і розтягували на частини. І це правда.
І коли в 2015 році приймали так звану реформу корпоративного управління, її лобісти переконували депутатів в тому, що держава є неефективним власником і корупцію на держпідприємствах ніяк інакше не побороти. (До речі, а де правоохоронні органи і новостворені конструкти по боротьбі з корупцією?)

До чого ж призвели ліберальні "реформи" останніх років? Держава втратила контроль над підприємством, яке має стратегічне значення і виконує соціальну функцію. І Укрзалізниця перевозить менше 20% всіх вантажів в країні, хоча ще за часів Леоніда Кучми була монополістом.

Виникає питання: за що отримують свої божевільні зарплатні члени наглядової ради "Укрзалізниці"?

І ще важливіше: чому уряд, знаючи про сумну ситуацію в залізничній ґалузі, за рік навіть не спробував вивести компанію з кризи? – Не зроблено нічого.

І головне тут те, що «Укрзалізниця» – це тільки частина глобальної проблеми. Схожі процеси відбуваються і в інших сферах. Уряд не має ані стратегії, ані комплексного бачення тих процесів, які відбуваються в країні. Цілісної державної політики немає. І така ситуація є дуже загрозливою. Адже в певний момент все почне рушитись, як картковий будиночок. Відкрити / Коментувати

2021-05-20 11:11:27 Відкрити / Коментувати

2021-05-20 09:32:31 Суть. Судячи з графіку, в Україні великий бізнес платить менше податків, ніж в США і Європі. Але це не зовсім так:

В Україні є бізнеси, які платять податки і збори легально, і тоді їхній рівень оподаткування цілком високий;
Є бізнеси, які використовують лазівки, щоб платити менше. Таких більшість, і вони формують саме те (хибне) враження, що в Україні найнижчі ставки оподаткування для корпорацій;
Є відверто "тіньової" бізнес, якого нібито немає;
А є схеми, які крутяться під патронатом влади.

Так ось, поки влада очолює корупцію в Україні, знизити податковий тиск на реальний "білий" бізнес неможлива місія. Відкрити / Коментувати

2021-05-19 14:03:37 "Тату, горілка подорожчала, ти станеш менше пити? Ні, діти, ви станете менше їсти"

Цей трагікомічний анекдот чудово лягає на українські економічні реалії останніх двох років. Культ «Великого будівництва» затьмарив очі владі , і вони вже зовсім втратили зв’язок з реальністю.

Поки спецтехніка за роздутими прайсами клала однорічний асфальт, малий і середній бізнес затягував паски. Влада ж вирішила відкупитись від людей 8 тисячами. Пощастило подати заявку не кожному, бо «достойні» КВЕДи для виплат обирали випадковим чином .

В Пенсійному фонді виділено 1,4 млрд грн для забезпечення виплати карантинної допомоги, для задоволення всіх заявок потрібно 2,56 млрд грн. Тобто мінімум мільярда гривень не вистачає. Насправді ж МСБ за цей час втратив сотні мільйонів.

В цю ж саму мить, коли я пишу цей текст, каток десь закатує гроші в асфальт , який не доживе до наступної весни. Відкрити / Коментувати

2021-05-19 12:00:01 Восьмий рік Україна перебуває в стані військового конфлікту. Увесь цей час ми стверджуємо, що Донбас – це Україна.

Ми не ставимо під сумнів цю аксіому, але що далі? Реінтеграція Донбасу – це не лише повернення територій, а і їхнє відродження, і тут є чимало питань. (повний текст читайте тут)

Аналізуючи законодавчу базу, можна дійти хибного висновку, ніби семи років війни на сході не було. Основна увага держави сконцентрована на політичних і частково на гуманітарних питаннях. А як щодо економічної та фінансової складових?

Яких збитків зазнала Україна?
Людські втрати, надра, науково-технічний потенціал, екологічні втрати.
Підрахувати скільки втратила Україна в грошовому еквіваленті неможливо, але рахунок йде на сотні мільярдів доларів, це точно.

Де взяти гроші на відродження Донбасу?
За розрахунками Віденського інституту економічних досліджень, для початку відновлення після деокупації Донбасу потрібно мінімум $21,7 млрд. Україна повинна стягнути компенсацію матеріальної та нематеріальної шкоди з Росії відповідно до норм міжнародного права. Але держслужбовці мають лише політичне бачення, жодного плану.

Судові процеси тривають роками, тому розраховувати на виграні гроші не варто. Україна повинна залучити приватний капітал, у тому числі іноземний, і тут виникає чергове питання.

Що відновлювати?
Маємо переосмислити роль цих територій. Вона полягає в нових можливостях для зростання економіки на базі високих технологій за участю міжнародних інвесторів. Така собі Terra incognita, яку ми маємо відкрити передусім для себе.

Донбасу потрібний проєкт "Український Донбас 2.0". Саме він пришвидшить політичні процеси ззовні та всередині країни. Лише практичні успіхи зроблять повернення частини окупованих територій реальністю.


Якою має бути роль держави?
Самотужки Україна буде долати наслідки нищівної окупації десятиліттями. До того ж в Україні завжди існують корупційні ризики, які перетворюють позитивні ідеї на чергові схеми. Щоб прискорити процеси, ми потребуємо допомоги міжнародних партнерів та певного обмеження ролі держави.

Україна повинна надати інвесторам доступ до земельних ресурсів, що потребують відновленого природокористування. У нагоді стане досвід розвинутих країн світу. Наприклад, у США є програма відновлення ґрунтів. Держава може і мусить створювати преференції для учасників таких проєктів.

Підсумую.
Я знаю, як запобігти розкраданню коштів і почати відродження Донбасу. Потрібна команда, яка зможе перетворити державу на гаранта приватних інвестицій. Ось кілька принципів, які сповідуємо я та моя команда:

– режим підвищеної безпеки на території Донбасу;

– встановлення єдиних правил гри для вітчизняних та іноземних компаній задля справедливої конкуренції, контроль за дотриманням правил;

– правовий захист інвесторів, у тому числі захист приватної власності;

– створення комплексних умов для легкого початку бізнесу;

– максимальна прозорість процесів;

– мінімальне втручання держави в рух фінансових потоків;

– постійна робота міжнародних спостережних місій;

– гарантії вільного переміщення капіталу.

За умови дотримання цих пунктів Україна має шанс швидко реінтегрувати окуповані території Донбасу. Не вкладаючи бюджетних грошей та не чекаючи, поки в Росії прокинеться сумління. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 14:00:04 Скоро на засіданні ВР вчергове будуть “знімати міністрів”. Цього разу: Мінінфраструктури, МОЗ, Мінекономіки.

Вчитайтеся: не “прийматимуть рішення” чи “розглядатимуть”, а “будуть знімати”. Саме так в інформаційному полі розглядається ця ситуація. І приблизно так само звучить тема про те, що під час одного з наступних засідань “призначатимуть” нових міністрів.

Вся ця історія – це наочна ілюстрація дуже сумної ситуації із вертикалями влади і системою стримувань і противаг в Україні:

1. “Зміни” в Кабміні – це “зміна місць доданків”, що, як відомо, не змінює суми;
2. Український Парламент не приймає рішень, а просто легітимізує рішення, заздалегідь узгоджені ОП
3. З усіх вертикалей влади в Україні, фактично, залишилася лише одна Президент – РНБО.

І сам по собі рух до концентрації влади в одних руках лякає, але не так сильно, як те, що більшість рішень в Україні (особливо зусиллями РНБО) зараз є вибірковими, політично заангажованими та не до кінця юридично обгрунтованими. Відкрити / Коментувати

2021-05-17 16:16:12 Таке враження, що Кабмін усім складом переїхав до Офісу простих рішень

Подорожчання палива – це, безумовно, виклик для уряду. Безумовно, не можна допускати різкого стрибка ціни на бензин і дизель. Адже кожна копійка подорожчання перекладається в ціни товарів і послуг. Подорожчання палива сьогодні – це подорожчання хліба і транспорту завтра.

Але обмеження "квадратно-гніздовим" методом 1917 року це не ефективно. Якщо не сказати – контрефективно. Бо замість реальної регуляції ми бачимо зіткнення уряду та великого паливного бізнесу. І у питанні про те, хто врешті решт програє - відповідь, на жаль, відома.

В результаті цього протистояння програють громадяни та звичайний бізнес. Продавці пального врешті-решт перекладуть всі збитки на нас. Знайомий ефект більшості робінгудівських ініціатив чинної влади.

Замість запізнього реагування на ситуацію, потрібно повернутися до витоку проблеми:
подорожчання виникло в першу чергу тому, що закрився один з каналів ввезення нафтопродуктів. при чому, закрився він з вини влади.

Уряд ще кілька тижнів тому мав передбачити наслідки політичних рішень і забезпечити ввезення в Україну достатньої кількості палива.

Кабмін міг створити умови, уповноважити постачальників і зробити ще з десяток цілком очевидних кроків, аби уникнути подорожчання. Натомість він обрав традиційний шлях.

Уряд Дениса Шмигаль просто нічого не робив. А коли "раптово" подорожчали нафтопродукти - вирішив обмежити максимальну роздрібну ціну. Врешті решт, це закінчиться збитками мільйонів громадян. У будь-якій європейській країні такі події призвели б до публічного скандалу та відставки уряду. Тільки не в Україні, де влада служить будь-кому, тільки не власному народу. Відкрити / Коментувати