Про в’язницю самозневаги «Один з наших найбільших страхів — б | ilatanka 📚
Про в’язницю самозневаги
«Один з наших найбільших страхів — бути покинутими. Тож ми з раннього віку прагнемо отримати УПС — увагу, прихильність і схвалення. Ми визначаємо, що треба робити і якими бути, щоб наші потреби перетиналися… Ми вважаємо, що маємо заслужити на чиюсь любов».
«Ви — єдина людина, яка буде поряд впродовж усього життя. Всі інші стосунки завершаться. Тож питання в тому, як любити себе найбільш віддано, безкорисливо та палко».
«Чимало родин у прагненні мотивувати дітей робити корисні для себе речі культивують досягнення, коли дитяче «бути» стає нерозривним із їхнім «діяти». Діти навчаються того, що вагомі не самі по собі, а завдяки тому, що вони роблять і як поводяться… Коли так багато уваги привернуто до досягнень, діти не отримують можливості відчути безумовну любов — що їх люблять попри все, що вони можуть бути такими, якими є, що помилятися дозволено, що всі мии вчимося й розвиваємось, і що навчання може бути захопливим і радісним».
«Ми нагороджуємо дітей, коли замість культури самовихваляння чи самознищення, наддосягнень або неуспішності культивуємо насолоду від досягнень. Насолоду від старанної праці. Від розвитку талантів. Не тому, що треба. А тому, що можливо. Тому, що нам пощастило отримати в дар життя».
«Дуже часто ми щільно запакавані в очікування, у відчуття, що мусимо відповідати певній ролі чи мати призначення. Нерідко у сім’ях на дітей навішують ярлики: відповідальна дитина, жартівник, бунтарка. Коли ми даємо дітям прізвиська, вони починають грати в цю гру… Але ярлик не визначає особистості. Це маска — або в’язниця».
«Провина — в минулому. Бентега — попереду. Змінити можна лише те, що тут і зараз».
«Коли я намагаюся допомогти пацієнтові усвідомити свою модель поведінки, то часто запитую: «Чи робите ви щось надміру?» Часто ми лікуємо свої рани поведінкою або речовинами: їжею, солодощами, алкоголем, шопінгом, азартними іграми, сексом. Можемо приохотитися до роботи чи вправ, чи суворих дієт. Та коли нам не вистачає увахи, прихильності й схвалення, — речей, яких ми недоотримали у юному віці, — нічого й ніколи не буде достатньо, щоб задовольнити потребу. Ви прагнете задовольнити порожнечу, але прямуєте в хибному напрямку. Це як іти по банан до крамниці електротоварів. Того, що ви шукаєте, там немає».
«Цілком нормально бути себелюбною: практикувати любов до себе та піклування про себе».
«Щедрість не щедра, якщо ми систематично віддаємо власну цінність, якщо наша віддача перетворює нас на мучеників чи живить наше невдоволення. Любити означає практикувати любов до себе, прагнути бути щедрими й чутливими до інших — і до себе.
Я часто кажу, що любов — те саме, що й час.
Час. Наші внутрішні ресурси безмежні, але час і сили обмежені. Вони спливають… Чи ви плануєте свій час так, щоб не забувати про себе? Коли ви відпочиваєте та відновлюєте сили? Як ви знаходите баланс між роботою, любов’ю та розвагами?»
«Коли ви вільні, то берете відповідальність за те, хто ви є насправді. Розпізнаєте захисні реакції або моделі поведінки, засвоєні в минулому, щоб знаходити компроміс у власних потребах. Возз’єднуєтеся з тими частинами своєї особистості, якими мусили поступитися, і повертаєте собі цілісну особистість, якою не дозволяли собі бути раніше. Ви позбуваєтеся звички відмовляти собі».
«Пам’ятайте: у вас є те, чого не має жодна інша людина. Ви самі. На все життя».
«Любі, знайдіть себе, наповнюйте себе собою. Ви не мусите працювати над тим, щоб вас любили. Ви просто маєте бути собою. І хай щодня ви ставатимете собою дедалі більше».
#ЕдітЕґер_Дар
