Оповідь друга Історика про бої під Горлівкою, через які пройшо | Андрій Іллєнко || офіційний канал ✙
Оповідь друга Історика про бої під Горлівкою, через які пройшов батальйон «Свобода» 4 бригади НГУ.
Прочитайте, вшануйте Героїв — живих і, на жаль, вже полеглих.
Прочитайте…
«Бійцям 6-ої роти батальйону «Свобода» НГУ, які вистояли там, де вистояти було зовсім неможливо .
Там, у тому місці, як перед початком світу, не було ні дня, ні ночі. Не було взагалі нічого, що б якось позначало часові відтинки, бо і часу, власне, не було. Була просто одна безкінечна доба, яка почалася 10-м днем серпня і яка тривала доти, доки нас не змінили наші побратими, доба, у яку уклалось десь зо дві сотні годин. І доба ця ніяк не закінчувалася: просто кожен знав, що коли світло, тоді у небі висять їхні дрони, і якщо висунешся з укриття, то відразу ж запрацюють міномети.
Працюватимуть навіть по одній окремій людині: ми заслужили на цю високу честь, бо русня вже кожного з нас вважала якимось безсмертним, якого треба вбивати одразу усім, що у них там під рукою – мінометами, танком, ствольною артилерією, АГС-ом…
І бій теж не починався і не закінчувався, він був постійним: просто бувало, що стояв суцільний гуркіт, у якому окремі вибухи вже не розрізнялися, а бувало, що ти починав усвідомлювати, де і куди щось прилітає, і тоді хлопці у підвалі на тій нашій позиції, яку вони осатаніло рівняли з землею, по-філософськи починали коментувати:
– Зі ствольної б’ють.
– Ні, з танку, бо виходів не чути, далеко.
– Так зі ствольної теж не чути.
Той час, який був у нас перед цим безкінечним днем, перед 10 серпня, коли русня посунула на нас усією, яка тільки в неї була, силою, і коли загинув наш комроти Тихий, видавався якимось майже доісторичним. Уже ніхто й не згадував, як ми висунулися на цю ротацію в околиці Зайцевого прямісінько під самою Горлівкою. Як застали майже ідилічну картину, коли ЗСУ-шники, які здавали нам цю ділянку фронту, розповідали, що тут з 2016-го усе більш-менш стабільно, що у них за цілу ротацію жодного 300-го. Як потім ми облаштовували на деяких позиціях саморобний душ, як вдень ходили до криниці по воду, як оглядали за допомогою відеокамер, встановлених Яном та Юрасем, нашими технічними геніями, невимовно прекрасні передосінні пейзажі степової Донеччини і далекий терикон, біля якого засіли ці чорти.
Так, звичайно, то була війна, справжня, зі справжньою стріляниною, але з того боку, як розповідала наша розвідка, були ДНР-івці, нещасні люди, що їх, як непотріб, просто кинули на фронт. Вони стріляли, особливо вночі, намагалися розвідкою боєм вивити наші позиції і уразити їх артилерією, знищивши нас вщент. Але ми швидко вчили їх чемності, і вони, побиті, відповзали назад.
Одного разу їхній кулеметник почав виявляти надмірний ентузіазм, влаштувавши собі «точку» в одному зі зруйнованих будинків за сотню метрів від наших окопів, і ми організували для нього спеціальну програму: під вечір за командою почали по всій лінії окопів насипати у його бік з «калашів», кулеметів, підствольників… Руснявий кулеметник прогнозовано огризнувся у відповідь, дав можливість розгледіти, звідки виходи – і український РПГ відразу ж предметно пояснив, чим для таких, як він, на цій землі закінчується хамство.
І тоді на тому боці подзвонили у пекло – у них там постійний прямий зв’зок. І з пекла прийшли вже расові московити, можливо, «вагнерівці» чи ще хтось такий – «пси государєви», професіонали вбивства.
І вони зі знанням справи взялися за роботу. Спочатку промацують оборону, щільно обстрілюючи наші окопи і спалюючи «градами» все поле за ними, потім переключаються на окремі СП-шки: гатять із танка, якого нам не дістати, бо артилерії у нас, у порівнянні з ними, не просто мало, а критично мало, як критично мало дронів, мінометів, практично усього…
Москалі добре затямили правило, на кому віками стоїть їхня людожерна імперія: вбивати потрібно повільно і зі смаком. На кожен день вони визначають собі одну-дві позиції, які просто розбирають на друзки: мінометами гатять вздовж лінії наших окопів, накривають все «артою», рівняють «градами». Починається безперервний гуркіт, у нашої 6-ої роти з’являються 300-ті, їхня кількість стає все більшою і більшою…
