in book we trust

2021-06-08 15:58:59 ​Чому артбук про баскетбол продається у пластиковому ящику та який зв'язок між спортом і сучасним мистецтвом

Розказуємо про книжку Common Practice: Basketball & Contemporary Art, що вийшла в італійському видавництві Skira.
⠀
Видавництво Skira, відоме своїми книгами про мистецтво та високою якістю зображень, видало ілюстроване видання присвячене взаємозв'язку баскетболу та сучасного мистецтва.
⠀
У збірку увійшли понад 225 кольорових ілюстрацій від більш як 250 художників, які використовували живопис, фотографію, скульптуру та соціальні практики для вивчення спорту та культури баскетболу. Серед них Енді Воргол, Сальвадор Далі, Кіт Гарінґ, Девід Хеммонс та інші.
⠀
Зібрані твори мистецтва відправляють читачів у подорож, де баскетбол показано не тільки як фізичну активність, а як цілу культуру. Через зображення гравців, абстрактне використання мотивів або як засіб вивчення соціальної нерівності і політичної справедливості.

Крім того, автори намагаються донести ідею про те, що у художників і спортсменів більше спільного, ніж можна було б уявити, творчість не обмежується тільки одним типом людей, а баскетбол завжди надихав і буде надихати.
⠀
Skira також представило колекційне видання, яке доповнить постер сучасного американського художника Тайтуса Кафара. Все це — у спеціальному кейсі від зламаного пластикового ящика. Останній у баскетболі часто використовується як саморобне кільце для вуличної гри, тим самим у видавництві хочуть показати впізнаваний елемент та віддати шану його використанню у баскетболі.

Всі кошти з продажу колекційного видання підуть на ремонт баскетбольних майданчиків.
⠀
Книжка вийшла англійською мовою. Орієнтовна ціна 80 євро. Відкрити / Коментувати

2021-06-04 17:56:26 ​Економічний вплив бюрократії: уривок з книги «Людинократія»

Американський консультант з питань менеджменту Ґері Гемел написав книжку «Людинократія. Створення компаній, у яких люди — понад усе» (українською мовою вийшла у видавництві «Лабораторія»). Він розповідає про те, як зробити корпоративну культуру та структуру всередині вашої команди такою, щоб усі були задоволені та викладалися повністю, генерували свіжі ідеї, проявляли ентузіазм і лояльність до роботодавця.

Публікуємо уривок з книги про те, скільки коштує бюрократія:

Щоб знайти в собі волю боротися з бюрократією, треба зрозуміти, як вона впливає не лише на окремі організації, а й на економіку загалом.

У 2018 році кількість працевлаштованих громадян у США становила 146 мільйонів (включно з фермерами та людьми, які працюють на себе). З них 20,5 мільйона були керівниками. Ще 6,4 мільйона працювали в кадрових, фінансових та бухгалтерських службах (але не в ІТ). Загалом бюрократичний пласт нараховував 26,9 мільйона осіб, або 18,4 відсотка. Ці люди заробляли понад 3,2 мільярди доларів на рік. Це майже третина фонду заробітної плати США.

До цієї суми треба також додати вартість безглуздої тяганини, яку бюрократи вигадують для інших. У 2014 році компанія Deloitte Economics провела дослідження, щоб порахувати, скільки ці бюрократичні організації коштують бюджету Австралії. Виявилось, що представники некерівного класу в середньому щотижня витрачають 6,5 години, або 16,5% свого часу, вовтузячись із внутрішніми правилами та розпорядками.

Питання в тому, наскільки можна зменшити обсяги бюрократії, не жертвуючи дієздатністю організації? Відповідь: на більше, ніж ви думаєте.

Наприклад, General Electric хай і переживає непрості часи, її завод у Дюремі, штат Північна Кароліна — це чудовий приклад людинократії. На цьому печероподібному та бездоганно чистому підприємстві сотні робітників збирають найбільші в світі реактивні двигуни. Працівники поділені на маленькі автономні команди. Немає якоїсь однієї людини, котра керує всім заводом. Це дало підприємству змогу вдвічі перевищити рівень продуктивності заводів із традиційною моделлю управління.

Втім поки поставимо скромнішу ціль. Припустімо, ми можемо скоротити кількість керівників та адміністраторів удвічі — з 26,9 до 13,45 мільйона осіб. Заробіток бюрократів у 3,2 трильйона скоротився б удвічі. А чи можна вдвічі зменшити кількість бюрократичних завдань? Майже напевно, можна.

Численні дослідження дають привід засумніватися в доцільності багатьох бюрократичних ритуалів. Попри те, що бюджети кадрових служб ростуть шаленими темпами (від менше ніж 1% операційних витрат у 1997 році до більш ніж 3% у 2017-му), кількість керівників, які вважають, що ці служби виконують у їхніх організаціях стратегічну роль, становить більше ніж 25% ще з 1995 року.

Чимало кадрових процесів, наприклад, щорічну оцінку роботи персоналу, багато хто вважає неефективними. Лише 11% керівників думають, що довгострокове планування важливе, лише 17% називають ефективним складання бюджету, менше ніж третина оцінили розподіл капіталу своєї компанії як «дуже» або «надзвичайно» ефективний.

Отже, цілком логічно припустити, що в середньостатистичній організації половини бюрократичних процесів можна позбутись, не накоївши при цьому хаосу. Так ми щорічно заощаджували б 9,5 мільйона робочих років і понад 580 мільярдів доларів для зарплатного фонду.

Загалом роздута бюрократична тяганина щороку коштує американським організаціям у 2,2 трильйона доларів. А ще ж додаткові витрати на поїздки, навчальні програми, облаштування робочого простору, обладнання та інформаційно-технічне забезпечення для бюрократів. Припустімо, що всі ці витрати становлять 20% зарплатного фонду. Це ще 430 мільярдів.

Позбутися бюрократії — це, мабуть, найприбутковіше, що для себе може зробити організація. Відкрити / Коментувати

2021-06-03 17:36:57 ​Над чим сміються люди: уривок з мемуарів «Щоденник книгаря»

Книга «Щоденник книгаря», яка українською мовою вийшла у видавництві «Наш формат», описує рік із життя букіністичної книгарні в Шотландії. Її написав Шон Байзелл — власник крамниці. У 2010 році він почав вести фейсбучну сторінку й без прикрас розповідати про будні книгарні, а згодом написав мемуари.

Публікуємо з книги історію одного дня:

Субота, 5 квітня

Замовлень онлайн: 3
Знайдено книжок: 2

Нікі, як завжди, запізнилася на п'ятнадцять хвилин і заявилася з поясненням, що звучало дико, однак виявилося правдивим. Сьогоднішня відмазка: вона за кермом впустила собі на спідницю еклер, який знайшла в смітнику за супермаркетом Morrisons, тож мусила зупинитися й відчистити одяг, доки шоколад не розтанув.

Я заварив їй чаю, тільки не в традиційній чашці з тартаном роду Макдональдів. Вона — велика любителька доброї порцеляни, тож геть розгубилася, побачивши в себе в руках звичайного керамічного кухля. Незабаром прискакав Смердючка Келлі — її пропахлий одеколоном залицяльник — і спробував переконати її піти з ним на якесь родинне свято. Вона його і слухати не стала.

Одне з сьогоднішніх замовлень — книжка під назвою «Історія оргій».

Сьогодні до клубу «Книжка-сюрприз» записався ще один член. Об одинадцятій дуже огрядна жінка притягнула шість коробок кулінарних книг, здебільшого про дієтичне харчування. Я заплатив їй за них 70 фунтів.

По обіді переніс у крамницю вісім коробок книжок про потяги, які в четвер забрав у Глазго. Якийсь чолов'яга примудрився стати так, що мені доводилося вибачатися, проносячи повз нього кожного коробку, а коли я склав їх біля вітрини, він спитав:

— Це що, ще книжки? — таким тоном, ніби викрив сороміцьку таємницю.

Коли я сказав, що таки книжки, він загиготів і не змовкав так довго, що мені аж стало ніяково.

Коли щодня маєш справу з великою кількістю різних людей, починаєш помічати певні поведінкові моделі. Мене, скажімо, цікавить, над чим люди сміються. Я поняття не маю, чому цього покупця так розвеселило, що книгар заносить у книгарню коробки з книжками.

Сміх часто викликають речі, у яких немає нічого смішного, — люди регочуть над власними банальними коментарями чи спостереженнями. Інколи сміх використовують як пунктуацію, щоб позначити кінець речення. Якось я купив у Камбрії добірку книжок із психології, де знайшлася зокрема праця Роберта Провіна під назвою «Сміх». На думку дослідника, примати — єдині тварини, здатні сміятися, й «існують тисячі мов і сотні тисяч діалектів, але сміхом усі висловлюються приблизно однаково».

А ще сміх мало пов'язаний із гумором: зазвичай мовець сміється на 20% більше, ніж аудиторія. Я прекрасно знаю, що всі люблять пореготати з власних жартів, а в нашому суспільстві сміх вважається умовним позначенням доброзичливості, та мене все одно часмо спантеличує, над чим сміються клієнти.

Після роботи я поїхав до батьків, щоб поремонтувати мамин айпад «із запором». До них саме зайшов їхній друг, і ми довго говорили про наших домашніх улюбленців. Він зізнався, що ніколи не дав би псам їжі, якої не готовий з'їсти сам, — і тому ні разу куштував собачі консерви.

Сума на касі: 345,87 фунта
23 покупці Відкрити / Коментувати

2021-06-03 16:16:19 ​Світ за Кларксоном: що треба знати про книжку британського ведучого

Розповідаємо про книжку Джеремі Кларксона (вийшла українською мовою у Видавництві Старого Лева), в якій він ділиться власною думкою про все на світі — від ЄС до «Гри Престолів».

Про що книга

Книга культового журналіста та ведучого, автора легендарної програми «Top Gear» відкриває для читачів іншу Британію, яку любить сам Кларксон. Це гострі реакції на сьогодення, абсолютно на все він має свою думку та ділиться нею у специфічній манері.

Він у власному іронічному та трохи епатажному стилі пише про саму країну, її мешканців, їхній характер і вподобання, ставлення до різноманітних подій, явищ, традицій, спорту, освіти, доброчинності тощо.

«Світ за Кларксоном» — гарний приклад іронії та британського гумору.

Три цитати з книги

«Люди нині настільки задоволені своїми грішми й настільки ліниві, що сонячного понеділка, коли банки не працюють, вони платять комусь, аби заопікувався їхніми дітьми в парку. То який же тоді сенс у всьому цьому сексі, якщо ти не можеш узяти його результат у парк і сміятися, коли він падає з гойдалки у велику плямисту купу собачих какашок»?

«Так само як лише йоркширець знає, як правильно сказати the. Коли люди з інших частин країни намагаються це зробити — тут згадується Роберт Карлайл у фільмі «Чоловічий стриптиз» — вони скорочують його до t, а це — неправильно. Бо насправді все має бути абсолютно без- звучно. Це — якби ви зробили паузу в місці, де має прозвучати слово, і кивнули, даючи знати, що його не промовили. Така річ робить купівлю квитків на концерт гурту The The дещо складною для мешканців Лідса»

«Я не впевнений, що на Землі є країна, глобальне уявлення про яку настільки далеке від реальності, як Австралія. Вона видається нам землею павуків і змій, де ви народжуєтеся п’яними та наділеними здатністю засмажити себе на грилі. Проте це зовсім не так» Відкрити / Коментувати

2021-06-02 17:36:58 ​Як союзники вирішили бомбардувати Дрезден під час Другої світової війни: уривок з книги «Ялта. Ціна миру»

Професор історії й директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій написав книгу «Ялта. Ціна миру», яка української мовою вийшла у видавництві КСД.

Як пише сам автор, ця книжка дає можливість потрапити за лаштунки перемовин керівників «великих держав», збагнути логіку їхніх думок та дій і представити більш реалістичний погляд на те, як робилася, а почасти і робиться велика політика, а також — на що варто й не варто розраховувати світу, який вона формує.

Публікуємо уривок з книги про бомбардування міста Дрезден, яке відбулося одразу після Ялтинської конференції:

Якоїсь миті стало зрозуміло, що американці та британці з одного боку й радянці з іншого по-різному розуміли поняття «лінії бомбардувань». Кутер, Портал і Худяков знайшли рішення 7 лютого, коли британські командири були на екскурсії. Вони представили новий термін — «зона обмеження» — для опису областей, відкритих для бомбардувань будь-якої сторони. Якщо абстрагуватися від лінгвістичних правок, у тій чи іншій формі лінія бомбардувань залишалася. Західні союзники тепер поспішали атакувати цілі на сході, поки радянський фронт не наблизився заблизько до вже визначених об'єктів масових бомбардувань.

Місто Дрезден стало головною жертвою досягнутої в Ялті угоди про «зону обмеження», одного з небагатьох безпосередніх результатів проведених там військових консультацій. На початку 1945 р. Дрезден був одним із небагатьох великих німецьких центрів, які уникли систематичних бомбардувань союзників. Його мешканці втішали себе чутками, що в місті жила тітка Черчилля й що воно захищене на особистий запит британського прем'єр-міністра. На горе дрезденців, це було неправдою. Місто додали до списку повітряних цілей союзників у січні 1945 року, оскільки Черчилль шукав способів сприяти зимовому нападу Червоної армії, а також продемонструвати силу союзницьких бомбардувальників, чий руйнівний потенціал набагато перевищував усе, що могли виробити радянці на той час.

У Ялті командири союзників дізналися, явно несподівано, що Дрезден розташований безпосередньо на запропонованій радянцями лінії бомбардувань. Усього за кілька днів, якби радянський наступ продовжився, місто стало б недоступним для бомбардування союзниками. Крім того, радянські військові не виявляли ніякого інтересу до Дрездена. Він цілком міг залишитися неушкодженим. Маршал британської авіації Чарльз Портал переконав генерала Антонова долучити Дрезден до Берліна та Лейпциґа як цілі, які підлягали бомбардуванню союзниками на вимогу Радянського Союзу.

Уночі проти 13 лютого бомбардувальне командування Королівських Повітряних сил Великої Британії провело перший нічний наліт на місто. Після трьох великих рейдів союзних бомбардувальників між 13 і 15 лютого Дрезден, цю всесвітньо відому «Флоренцію на Ельбі», зруйнували вщент. Сукупно 1300 британських і американських бомбардувальників скинули понад 3000 тонн бомб. Центр міста було зруйновано повністю, двадцять п'ять тисяч осіб загинули на місці або ж згоріли живцем у пожежах. За іронією долі, внаслідок бомбардувань віддалені промислові райони зазнали значно менших утрат, ніж історичний центр міста, і гітлерівці змогли відновити там військове виробництво за порівняно короткий час.

Бомбардування Дрездена, яке почалося лише за два дні після закінчення Ялтинської конференції, стало символом жорстокості, жаху та безглуздості «бомбардування для залякування» Другої світової війни. Відкрити / Коментувати

2021-06-01 11:13:46 «Океан Ельзи» та alyona alyona випустили спільну пісню. Текст написав Сергій Жадан

Гурт «Океан Ельзи» записав спільний трек разом з реперкою alyona alyona «Країна дітей».

Пісня присвячена дітям України, які постраждали внаслідок війни, збройних конфліктів та терактів.

«Прем’єра в День захисту дітей — це нагадування, що, перш за все, діти потребують захисту від вчинків дорослих, від їх безвідповідальних та жорстоких рішень», — говорить alyona alyona.

Також вона додає, що є дві версії трека.

Слова до пісні разом з Альоною Савраненко (alyona alyona) писав письменник і поет Сергій Жадан.

Ось версія від «Океану Ельзи».

А ось від реперки alyona alyona. Відкрити / Коментувати

2021-05-31 18:31:34 ​MangUA — YouTube-канал про аніме та манґу.

Тут ви знайдете подкасти та сценарні огляди на манґу.

Зараз у них виходить серія подкастів з видавцями манґи, де ведучі розпитують їх про продажі, плани й все, що пов'язано з роботою.

Вже доступні випуски Нашою Ідеєю, Видавництвом, Мольфар Комікс, Ланцута паблішер, Fireclaw.

Підписуйтесь на канал та будьте в курсі всього, що стосується манґи. Відкрити / Коментувати

2021-05-28 18:39:32 ​Як правильно обмежувати себе в їжі: уривок з книги «Ніколи більше не переїдайте»

Ґленн Лівінґстон — психолог, який провів дослідження харчових звичок понад 40 тисяч людей та сформував причини, через які ми не можемо схуднути чи отримати бажану форму тіла. У своїй книжці «Ніколи більше не переїдайте» він пише про те, як подолати ментальні блоки, сформувати власний план харчування й неухильно його дотримуватися. Українською мовою книжка вийшла у видавництві Vivat.

Публікуємо уривок про те, як обмежувати певні категорії продуктів:

Деякі продукти та напої бувають корисними лише за певних умов, час від часу або у сукупності з певними діями.

Можливо, ви дозволите собі спортивні напої тільки після певних фізичних вправ у визначений день.

Можливо, ви споживатимете певну улюблену їжу лише під час вечері з друзями, але не більше від двох разів на тиждень.

Можливо, ви їстимете шоколад тільки по суботах.

Або, можливо, ви просто їстимете кренделі лише в ті дні, коли йдете з сином чи дочкою на бейсбольну гру вищої ліги.

Сенс категорії «ОБМЕЖЕНО» полягає у визнанні певних продуктів, напоїв і харчової поведінки шкідливими, тільки коли вони залишаються нерегульованими — або тільки в певних ситуаціях.

Обмеження, які ви накладаєте, виростають лише з вашої власної фантазії та досвіду. Я не обов'язково припускаю, що будь-який із наведених вище прикладів є добрим чи поганим. Але залишу вам одне попередження: не давайте вашій категорії «ОБМЕЖЕНО» ставати заскладною. Дуже важко запам'ятати складні правила, коли ти голодний.

Що менше правил та що вони чіткіші, то краще вони працюють.

Для деяких людей досить речення або двох, для інших потрібна ціла сторінка. Інші ж узагалі не вноситимуть в категорію «ОБМЕЖЕНО» їжу та напої.

Сенс у тому, що треба попрацювати над тим, від яких продуктів, напоїв та дій вам не треба відмовлятися, але які треба контролювати. Корисно записати свої аргументи для кожного з пунктів категорії.

Нарешті, якщо ви постійно намагаєтеся знайти виправдання для певної їжі, напоїв чи дій, але не виходить, краще перенести їх у розділ «Ніколи». Відкрити / Коментувати

2021-05-27 19:00:08 ​На «Книжковому Арсеналі» можна буде підтримати благодійний центр, який допомагає дітям з онкологією

Розповідаємо, як можна це зробити.

Благодійна книгарня «ДієСлово» візьме участь в Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» і перетворить прочитані книжки на допомогу дітям.

Таким чином, вони підтримують дітей «Дачі» — єдиного в Україні центру, де живуть маленькі пацієнти під час лікування від онкології.

Як підтримати

З 20 травня по 13 червня принось свої цікаві, але вже прочитані книжки до одного з закладів-партнерів. Далі книжкам дають друге життя — відсортовують за жанром, призначають ціну, а потім — продають на «Книжковому Арсеналі».

Ось список адрес, куди можна принести свої книги:

Довженко книги.кава.кіно — вул. Васильківська, 1
Книгарня Клуб Наш Формат — А. Горської, 5. Для всіх, хто принесе прочитані книжки — знижка 15% на нові.
Книгарня Буква — Б. Хмельницького, 3-Б
1991 місце вільних людей — Межигірська, 56
Книгарня Zakapelok — Верхній Вал, 62
Куточок Споживача — Нижній Вал, 37
Rymarenko.Clinic — Оболонський пр.1, корп.1
Food & love — М. Ломоносова, 50/2
Кафе — бул. Л. Українки, 36/10
Кафе На Станіславського — Станіславського, 3
ЖК Комфорт Таун: Boutique Myasa — Березнева, 16, корп 3; Здорова Лавка — пр. Соборності, 7а; Итальяшка — пр. Соборності, 7б.

Більше деталей тут. Відкрити / Коментувати

2021-05-26 15:01:04 ​Історія однієї подорожі, яке змінить твоє життя

Хочемо познайомити вас із книгою "Кольорова" — історією про дівчину, яка вигоріла на роботі, кинула все, та поїхала у автоподорож по Україні.

І не просто у подорож. Вона придумала свій спосіб того, як можна врятувати світ від сірості.

Вона по-новому дивиться на усе. Подорожує, знайомиться з новими людьми, та у неї багато пригод. І, звичайно, куди ж без романтичної лінії.

Вам сподобається "Кольорова", якщо ви хоч раз ловили себе на думці, що вам пора покинути усе, й поїхати на край світу та просто нічого не робити.

Ось що говорить авторка, Катя Девяткіна, про своє творіння: "Привіт! Я написала цю книгу, тому що не могла не написати. А ще тому, що в цьому світі має бути більше добра. А воно неодмінно з вами буде, коли ви читатимете "Кольорову".

А ось що говорять читачі:

"Тільки закінчила читати книгу і вже хочеться продовження. Вона змушувала посміхатися і плакати, міркувати про вічне і про любов. А ще нагадала, що випадковості невипадкові, і що все у цьому світі можливо! Головне — не потрібно боятися зробити крок уперед" (Юля)

"Проковтнула книгу за 6 годин. Здається, це вперше за останні 10 років. Дуже близькі переживання героїні і залишився післясмак присутності. Хочеться продовження, а ще я б із задоволенням подивилася екранізацію цієї історії" (Ольга)

"Кольорова" — це тотальний захват. Чесно кажучи, зі мною такого давно не траплялося" (Наталка)

Більше відгуків можна знайти на сайті.

Замовляйте свою порцію добра за посиланням. Відкрити / Коментувати