Білль про права дорослих дітей емоційно незрілих батьків: Я | interes

Білль про права дорослих дітей емоційно незрілих батьків:

Я не повинен почуватися винним лише тому, що комусь не подобається те, що я роблю, говорю, думаю чи відчуваю.

Це нормально відчувати гнів і висловлювати його прийнятним чином.

Я не зобов'язаний брати на себе повну відповідальність за ухвалення рішення, в якому беруть участь інші люди.

Я маю право сказати «я не розумію», не відчуваючи себе при цьому дурним чи винним.

Я маю право сказати «я не знаю».

Я маю право сказати «ні», не відчуваючи себе винним.

Я не повинен вибачатися чи пояснювати причини, коли я говорю «ні».

Я маю право просити інших зробити щось для мене.

Я маю право відмовляти іншим у проханнях.

Я маю право сказати іншим, коли я думаю, що вони маніпулюють, обманюють або поводяться зі мною несправедливо.

Я маю право відмовитися від додаткових обов'язків, не відчуваючи при цьому почуття провини.

У мене є право сказати іншим, коли їхня поведінка дратує мене.

Я не зобов'язаний йти на угоду зі своєю совістю.

У мене є право робити помилки і бути відповідальним за них.

Я маю право бути неправим.

Я не повинен подобатися, бути предметом захоплення чи поваги для всіх за все, що я роблю.

У мене є право самостійно оцінювати свою поведінку, думки та емоції та брати відповідальність за їх виникнення та наслідки.

Я маю право не наводити жодних причин чи виправдань для пояснення своєї поведінки.

У мене є право вирішувати, чи я відповідаю за вирішення проблем інших людей.

Я маю право передумати.

Я маю право бути незалежним від доброї волі інших людей, перш ніж почати з ними боротися.

У мене є право дбати про себе, своє життя і свої цілі і залишити інших Богові.

Я маю право активно добиватися людей, місць чи ситуацій, які дозволять мені досягти хорошого життя.

Я маю право покинути компанію людей, які навмисне чи ненароком принижують мене, нав'язують мені почуття провини, ображають мене або маніпулюють. Включно з моїми емоційно незрілими батьками алкоголіками або іншими членами моєї родини.

Я маю право вести психічно здоровий, розумний спосіб життя, хоч це частково чи повністю відхиляється від життєвої філософії моїх батьків.

Я маю право грати, веселитися та радіти.

Я маю право насолоджуватись цим життям, прямо тут і зараз. Я маю право зайняти своє місце у цьому світі.

Я вчуся віддаватися собі, і це непогано. Мені потрібно змінити старі почуття перебування в стані жертви на нові почуття людини, здатної успішно справлятися з труднощами.

Я не повинен дбати про всіх інших.

Я маю вибір, як реагувати на людей.

Деякі ситуації можуть бути вирішені без моєї участі. Інші люди можуть надати підтримку тим, хто її потребує, коли в мене немає бажання допомагати. Це нормально – поставити свій власний добробут на перше місце.

Я також важливий.