#Еней_моторний Здається, усім відомо, що «Енеїда» Котляревсько | ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

#Еней_моторний Здається, усім відомо, що «Енеїда» Котляревського є наслідуванням такої ж пародійної «Энеиды» росіянина Осіпова. Яка у свою чергу є наслідуванням німецької пародійної переробки славнозвісної поеми Вергілія про троянського героя Енея, який після падіння Трої перебрався до Італії, де став праотцем римлян, а його нащадки Ромул і Рем заснували Рим.
«Виргилиева Энеида, вывороченная наизнанку» Осіпова вийшла в 1791 році, на 7 років раніше від версії Котляревського, і її текст безсумнівно усім нам нагадає рядки нашої «Енеїди», які ми вчили в школі:
Еней был удалой детина,
И самый хватский молодец.
Герои все пред ним скотина;
Душил их так, как волк овец.
Но после свального как бою
Сожгли обманом греки Трою,
Он, взяв котомку, ну бежать;
Бродягой принужден скитаться
Как нищий по миру шататься,
От бабей злости пропадать.
Микола Зеров писав: «З перших рядків поеми Котляревського виясняється, що його "Енеїда" є переробкою чужомовного зразка. Всі картини Котляревський подає нам у тій версії, в тому гумористичному освітленні, яке він знайшов у Осипова. В Осипова він запозичає і велику частину характеристик. І не тільки характеристики, не тільки гумористичні коментарі з приводу тих чи інших епізодів, але й вирази, порівняння, влучні афоризми, кмітливі спостереження, веселі "словоизвития", макаронічні промови — багато дечого, що ставиться на кошт стилістичного хисту Котляревського, часто-густо є звичайним собі перекладом з Осипова».
З цим важко не погодитися. Але є одне і доволі важливе але.«В Осипова надто мало національного колориту», - пише Зеров. Так, його герої можуть
для прочищенья глотки
Хорошу выпить рюмку водки
И закусить то пирожком,
Или хорошею селянкой,
Или крупичатою сайкой,
Или блинами с творожком.
Але при цьому вони не стають росіянами, а залишаються римськими богами й героями, хоч і комічно зображеними. Котляревський же перетворює троянців та їхніх богів на українців – не лише одягом, стравами, а й характерами й психологією.
І це напрочуд дивно. Адже античні автори мешканців Трої називали «теукрами». А народ, який залишки троянців утворили в Італії, звався «етрусками». Оці знайомі нам корені «укр» і «рус» стосовно троянців легко вкладаються в «українську» художню концепцію Котляревського. Але на той час ще жоден вчений не висловив навіть припущення щодо зв’язку троянців з праукраїнцями! Це вже в середині ХІХ століття в Італії знайдуть камінь на могилі Енея і намагатимуться прочитати його за допомогою слов’янських мов. Чи правдивий той камінь чи ні – не так вже й важливо, цікаво, що європейські вчені почали шукати мовні й історичні зв’язки теукрів та етрусків зі слов’янами, прабатьківщиною яких є територія сучасної України. А першим це в художній формі сформулював наш Іван Котляревський.