#мултанська_справа #ритуальне_вбивство #цікава_література У 18 | ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

#мултанська_справа #ритуальне_вбивство #цікава_література У 1896 році майже вся російська преса писала про суд над селянами-вотяками (фіно-угорський народ, нинішня назва – удмурти, мешкають в Удмуртії, частині Приволзького федерального округу, адміністративний центр Іжевськ). Цих вотяків звинувачували в ритуальному людському жертвопринесенні. Згідно з версією звинувачення, десятеро селян-вотяків зловили жебрака, «напоили, подвесили пьяного и добыли из него внутренности и кровь для общей жертвы в тайном месте и, может быть, для принятия этой крови внутрь». Обезголовлений труп цього жебрака знайшла в лісі 12-річна дівчинка. Слідство тривало 29 місяців, суд з присяжними виправдав трьох, а сімох визнав винними в ритуальному вбивстві і засудив до 10 років каторжних робіт. Адвокат добився повторного розгляду справи, але суд і присяжні підтвердили попереднє звинувачення й вирок. Втім адвокат не зупинився, залучив пресу, громадськість та впливових людей. Зокрема, пробували заручитися підтримкою Льва Толстого, але той не став однозначно на захист вотяків, а лише написав, що "несчастные вотяки должны быть оправданы и освобождены независимо оттого, совершили они или не совершили то дело, в котором они обвиняются". Ключову роль зіграв російський письменник українського походження Володимир Короленко, який мешкав у Полтаві. Його виступ на суді в якості захисника справив враження на присяжних, і засуджених було виправдано.
А далі почалася конспірологія. Короленко провів своє розслідування і довів, що це не вони вбили того жебрака. До таких висновків дійшов і професор судової медицини Патенко. Але етнограф і священник Ніколай Блінов невдовзі висунув версію, що це дійсно було ритуальне вбивство з метою очищення води. Погана вода була причиною поширення холери, а серед вотяків існувало повір'я, що відрубана голова здатна очистити воду. Ще один етнограф і письменник Верещагін стверджував, що у вотяків-удмуртів на той час дійсно практикувалися людські жертвопринесення.
Так ця справа, яка отримала назву Мултанської (бо звинувачувані вотяки були з села Старий Мултан), і не отримала однозначного пояснення. Зате стала основою для кількох художніх творів.