У зв’язку з попередньої моєю публікацією про русалок мені напи | ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА
У зв’язку з попередньої моєю публікацією про русалок мені написали, чи правда, що російський художник Крамськой намалював своїх русалок на Сумщині? Так, правда. Хоча Крамськой не зовсім російський, бо народився на Східній Слобожанщині в козацькій слободі Нова Сотня поруч із Острогозьком Воронізької губернії. А це землі, заселені українцями. Дитинство пройшло в типовій українській хаті-мазанці в оточенні української народної культури. Та й прізвище його, певно, Крамський, а не Крамськой, бо натякає на українське слово «крам», явно хтось із його предків був торговцем.
На картинах Івана Крамського багато української природи й українських типів. Саме йому належить найвідоміший портрет Тараса Шевченка, написаний у 1871 році. У цьому ж році художник їде в село Хотінь Сумського повіту, де гостює у графа Строганова в його прекрасному маєтку, побудованому петербурзьким архітектором Кваренгі. Навколо палацу був розбитий чудовий парк. Хотінський палацовий ансамбль, до речі, вважався найкрасивішим на Слобожанщині, але у 1918 році його спалили.
Поруч протікала мальовнича річечка Олешня, вигляд якої допоміг художникові реалізувати задум картини, навіяної повістю Гоголя «Майська ніч, або Утоплена». На картині, над якою художник працював довго й підготував низку ескізів, зображений берег маленької річки, залитий таємничим місячним сяйвом, на якому сидять русалки в білих сорочках і розпущеним волоссям. Над річкою з крутого берега нависли дерева, деякі впали й перегородили течію. З цієї темної частини на освітлений повним місяцем берег вийшли русалки. Їхні пози передають важкий смуток та глибоку задуму. Певно, за своїм минулим життям, яке так нагло й швидко скінчилося. Або чекають якогось козаченька, щоб залоскотати. Усього їх двадцять шість (якщо я правильно порахував, перевірте). Хтось іще у воді, кілька стоять, а більшість сидить в апатичних позах, прихилившись до стовбура поваленого дерева. Білі сорочки світяться в місячних променях. Це найбільший мистецький успіх художника – уміння спіймати місяць. Зображення русалок близьке до Гоголівського опису: «В тонком серебряном тумане мелькали легкие, как будто тени, девушки в белых, как луг, убранный ландышами, рубашках; золотые ожерелья, монисты, дукаты блистали на их шеях; но они были бледны; тело их было как будто сваяно из прозрачных облак и будто светилось насквозь при серебряном месяце».
На пагорбі – старенька хата, зображення якої мало б увести в цю потойбічну атмосферу тему людини, але хата напівзруйнована, в ній ніхто не живе, а двері та вікна забиті дошками. Тому вона лиш підкреслює тему смерті, втілену в образах русалок. Цей образ хати також навіяний Гоголем: «Месяц, остановившийся над его головою, показывал полночь; везде тишина; от пруда веял холод; над ним печально стоял ветхий дом с закрытыми ставнями; мох и дикий бурьян показывали, что давно из него удалились люди».
Розквітлий кущ бузку натякає, що ця травнева ніч сповнена солов’їним співом чи іншими нічними звуками: «Слышался шелест и трещание кузнечиков или гудение болотной птицы, ударявшей скользким носом своим в широкое водное зеркало». Але непорушні постаті русалок створюють враження важкої й таємничої тиші, вони не співають звичних пісень, не бавляться і не водять хороводи. Вони в тому задумливому настрої, який передається усім, хто споглядає цю картину.
