Пірамідальна тополя - один із символів України, вона оспівана | ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

Пірамідальна тополя - один із символів України, вона оспівана в піснях, Тарас Шевченко присвятив їй свою ранню баладу «Тополя». У ній ідеться про дівчину, яка випила зілля, що їй дала ворожка і яке мало б їй повернути коханого, але перетворилася на тополю край дороги: «Отак тая чорнобрива Плакала, співала... І на диво серед поля Тополею стала». Цей вірш Шевченко присвятив Парасці Петровській і в альбом їй намалював пірамідальну тополю.
Цікаво, що пірамідальна тополя - це не місцеве дерево, воно завезене з Італії не так давно. Його ще називають італійською тополею. У 17 столітті поміщики виписували з Італії сотні саджанців і наказували селянам саджати їх вздовж доріг. Ця традиція висаджувати тополі біля людних місць та житла йде ще від Давньої Греції, де тополя була настільки популярною, що Карл Лінней дав їй наукове ім'я - "populus", тобто "народна".
Українцям це дерево полюбилося і доповнило сім'ю місцевих тополь - білої тополі, у якої листки знизу білі, та чорної тополі, яку ще звуть осокором, саме з цього дерева летить пух, а також ще кількох видів тополь, яких в Україні близько десятка, а в світі більше сотні. Але саме на пірамідальну тополю перетворюються дівчата в українських народних баладах. Крім згаданого вище Шевченкового сюжету, ще одним популярним фольклорним мотивом є перетворення на тополю невістки, яку прокляла свекруха і потім наказала синові зрубати це дерево, але тополя заговорила до нього голосом його дружини.
Прийшов син до хати: Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —
Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину.
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.
У ХІХ столітті переселенці з України завезли пірамідальну тополю на Росію - не лише в центральну частину, а й навіть на Далекий Схід.