Всім привіт! Мене звуть Микола і я рядовий 2-ї роти 5-го взвод | Іронічний історик

Всім привіт!
Мене звуть Микола і я рядовий 2-ї роти 5-го взводу, майбутній зв'язківець.

Армія — це трагікомедія.
Наче і все серйозно, але трешу достатньо.

Нас (майбутня гордість ЗСУ з Одеської області) набралось аж семеро. Потягом з Одещини ми прямували до навчального центру. По приїзду в Львів виявилося, що ніхто з місцевих військових не збирається везти нашу групу куди треба. Довелось зробити внесок в покращення обороноздатності та економічної потужності нашої країни, скинувшись по 100 гривасів на таксі.

Навчальний табір знаходиться під Львовом. І він досить великий, поділений на зони. Орієнтуватися складно: всі вказівники або зняті, або замінені на расово правильні. Тому таксист ще півгодини кружляв по табору, дойобуючи кожного зустрічного солдата поки ми не приїхали куди треба. Ваш покірний слуга примудрився виділитись, спитавши у чуваків з іноземного легіону "Do u know where is location of military town?"

Як виявилось, з усієї машини цю геніальну фразу зміг вимовити я один. Наслідком цього стало те, що при прийомі документів наш майор ткнув в мене пальцем і заявив, що я знаток англійської. Ну ахуєть тепер. Ще прикріплять до батальйону індусів.

Тепер про серйозне. Одна з казарм військового містечка розйобана обстрілом. Видно це той, який стався паралельно з обстрілом шиномонтажу у Львові. Тому до повітряних тривог тут ставляться СЕРЙОЗНО. Але не будемо забігати наперед.

Приїхали, здали документи, поєблували. Поїли. Кормлять норм. Крім першого і другого видають маленький "Садочок", паску і яблуко.

Навчання наше почалось сьогодні з неочікуваного. З будівництва халабуди в лісі. Так, сьогодні 25 чуваків (а взагалі більше сотні) займались тим, чим діти люблять займатись влітку. А саме будували хуйню з гімна і палок, під якою може сидіти і не намокнути цілий взвод.

Це веселе заняття продовжувалося десь до п'ятої години. Після чого ми повечеряли і приготувалися до душика. Приготування до душика, це коли 125 лобів по черзі виходять, стають в стрій (з милом, шампунями і рушничками), а потім ідуть на помивку. Перший взвод вже помився, другий був в процесі, третій і четвертий шикувалися, а п'ятий (наш) потихеньку вибирався назовні коли хуйнула сирена.


ТРИВОГА, БЛЯТЬ!


Добре, що моє ліжко недалеко. Я встиг схопити куртку і рюкзак (з водою і перекусом) перш ніж побігти в ліс. Мої співчуття другому взводу, які саме милися.

Практична порада!
Аби не сидіти в лісі в піжамі:
1) спіть в одязі
2) майте рюкзак і куртку під рукою,
3) в рюкзаку мають бути лише документи, вода і легкий перекус. Бо з ним вам треба бігти.

Сиділи в халабуді ми трохи більше двох годин. Чувак на ім'я Вася (вродє), повар з Києва, розважав нас ахуєнними історіями про підаркуватих переселенців і вчив толерантності до тарганів. Ну і похуєсосили москалів. Після чого таки повернулись і сходили в душик.

Ілюстрації:
1) заряджання телефонів в казармі,
2) ноги Миколи в казармі.