​​ 20 листопада 1945 року — початок роботи Нюрнберзького трибу | Історія України

​​ 20 листопада 1945 року — початок роботи Нюрнберзького трибуналу.

Цього дня у Палаці юстиції у Нюрнберзі за участю представників Великої Британії, США, СРСР та Франції розпочались засідання Міжнародного військового трибуналу проти 24-х високопоставлених діячів нацистської Німеччини, звинувачених у злочинах проти людства та військових злочинах. Керував процесом, що тривав десять місяців і складався з 216 судових сесій, британський суддя Джеффрі Лоуренс.

Вперше у світовій практиці суд за військові злочини відбувся після Першої Світової війни у Лейпцигу в травні-липні 1921 року, однак він виявився малоефективним і не дозволив виконати свою основну задачу — притягнути до відовідальності колишнього кайзера Другого рейху Вільгельма Гогенцоллерна. Тим не менш, у 1940 році за ініціативою Польщі вона разом з Великобританією і Францією заявила про намір покарати «німецький уряд ... за злочини, які не можуть залишатися безкарними».

Більш різка заява про відповідальність «головних злочинців, злочини яких не пов'язані з певним географічним місцем і які будуть покарані спільним рішенням урядів союзників» була зроблена 1 листопада 1943 року в «Декларації про німецькі звірства в окупованій Європі», прийнятій на Московській конференції міністрів закордонних справ Великобританії, СРСР та США.

Правова основа майбутнього судового процесу була вироблена на Лондонській конференції представників чотирьох держав-переможниць, за підсумками якої 8 серпня 1945 року було підписано угоду між урядами СРСР, США, Великобританії та Франції про судове переслідування та покарання головних військових злочинців європейських країн осі і було засновано Міжнародний військовий трибунал, наділений повноваженнями судити і карати осіб, які вчинили або підготували злочини проти миру, військові злочини і злочини проти людяності, і прийнято його статут.

Крім того, на конференції в Лондоні радянська делегація оголосила список з дев'яти пунктів, котрі вона вважала неприпустимим для обговорення майбутнім трибуналом, до якого, зокрема, увійшли секретний протокол до Радянсько-німецького договору про ненапад, дії Червоної Армії під час окупації Польщі в 1939-41 роках, питання, що стосувались ведення війни в Західній Білорусі та Західній Україні в кінці війни і використання примусової праці німецького населення, вивезеного до СРСР в 1944-45 роках з окупованих ним країн Східної Європи.

Генеральна Асамблея ООН затвердила статут Міжнародного військового трибуналу, який визначав порядок організації його роботи, його юрисдикцію і загальні принципи та процесуальні гарантії для підсудних, і 29 серпня 1945 року був опублікований визначений на Лондонській конференції перший список головних військових злочинців, що складався з 24 нацистських політиків, військових та ідеологів фашизму, до якого не увійшли Адольф Гітлер, Генріх Гіммлер і Йозеф Геббельс.

Міжнародний військовий трибунал було сформовано на паритетних засадах з представників чотирьох країн, кожна з яких направила на процес, що почався 20 листопада 1945 році в Палаці юстиції у Нюрнберзі під головуванням британського судді Джеффрі Лоуренса, по двоє суддів, по одному головному обвинувачу, їх заступників і помічників. Суттєвим нововведенням у юридичну практику було визнання трибуналу судом кінцевої інстанції, розгляд питання про військові злочини і використання звинувачень у геноциді, міжнародний правовий статус якого не був визначений.

Всього було проведено 403 судових слухання, допитано 116 свідків і розглянуто більше 5 тисяч документальних доказів, які дали підстави 1 жовтня 1946 року винести вироки двадцяти двом головним нацистським військовим злочинцям, троє було виправдано (і ще один посмертно), дванадцятеро засуджено до страти (один заочно), троє — до довічного і четверо — до тривалих термінів ув'язнення.

Колись має відбутися такий трибунал і над російськими фашистами, бажано у Маріуполі, якщо світ не зійде з глузду, щоб не дозволити московії остаточно програти задля нібито «збереження існуючого світового порядку».