9 березня 1930 року у Харківському оперному театрі почалося судилище у вигаданій радянськими спецслужбами справі «Спілки визволення України».
На лаві підсудних опинилося 45 осіб:
2 академіки ВУАН
15 професорів
10 вчителів
лікарі, кооператори, священики, письменники, студенти, викладачі.
Це були представники української інтелігенції, частина з них раніше входила до різних українських політичних партій. Серед підсудних був колишній міністр закордонних справ УНР, наукового співробітник ВУАН Андрій Ніковський, колишнього прем’єр-міністра УНР Володимир Чехівський, відомий вчений академік ВУАН Михайло Слабченко, колишній член Української партії соціалістів-федералістів, завідуючий 1-ю Київською трудовою школою Володимир Дурдуківський, письменниця Людмила Старицька-Черняхівська, професор Київського Інституту Народної Освіти, мовознавець Всеволод Ганцов. Сергію Єфремову, відомому вченому-літературознавцю, заступнику голови Української Центральної Ради, віце-президенту ВУАН інкримінували заснування та керівництво «контрреволюційною організацією, яка мала на меті повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання за допомогою іноземних держав».
Підсудних привозили з в’язниці автобусами, ніби на прогулянку, їм підносили чай із тістечками. У театральній залі сиділи глядачі, оскільки процес був відкритим та показовим.
«
Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, – говорив на допитах слідчий ДПУ Соломон Брук, –
це наше завдання – і воно буде виконане; кого не поставимо – перестріляємо!»
За наслідками судового процесу четверо підсудних отримали 10 років тюремного ув'язнення, шестеро — 8 років позбавлення волі. Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені з-під варти, а більшості було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Вирок, винесений 19 квітня 1930 року, був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39 роках 13 із 45 засуджених про справі СВУ осіб за рішенням різноманітних «трійок» було розстріляно.
