19 березня 1893 року народився Василь Мудрий, громадсько-політичний діяч, журналіст.
Народився у с. Вікно на Тернопільщині. Закінчив українську гімназію в Тернополі, навчався на філософському факультеті Львівського університету (з 1912). Член управи Українського студентського союзу та проводу Академічної громади (з 1913). У 1917-1920 – освітній діяч Наддніпрянської України. Співзасновник Львівського таємного університету та його скарбник (1921-1925). Член Головної управи товариства «Просвіта» (1921-1931) та заступник його голови (з 1932). Працівник газети «Діло» (з 1923) та головний її редактор (1927-1935). Співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання (1925), перший заступник голови (1926-1935) та його голова (1935-1939), автор програми УНДО.
У 1920, 1922 та 1930 заарештовувався польською владою. Обраний послом до Сейму Польщі (1935), віце-маршалок, голова Української парламентської репрезентації. Обстоював політику українсько-польського порозуміння, проте 1938 після чергового наступу польської влади на права українців визнав її нездійсненною.
Голова Комітету з побудови пам’ятника на могилі Івана Франка (1931-1933), голова Українського громадського комітету рятунку України (для надання допомоги жертвам Голодомору 1933 в підрадянській Україні).
З початком совєцької окупації західних земель України емігрував до Польщі, секретар Українського національного комітету у Кракові (1941). Працівник референтури зовнішніх зв’язків Проводу ОУН (Львів; 1943-1944). Учасник Великого збору УГВР (11-15.07.1944), перший віце-президент УГВР (1944-1947). Виконавчий голова Центрального представництва української еміграції в Німеччині (1945-1949). 1949 – емігрував до США. Виконавчий директор Українського конгресового комітету Америки (1953-1966), голова Об’єднання українців в Америці «Самопоміч» і редактор його друкованого органу «Новий світ».
Дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, член його Головної Ради. Співпрацівник журналу «Ідея і чин». Помер у Нью-Йорку, США 1966 року.
