Енколпіо́н (дав.-гр.
ἐγ-κόλπιο(ς) — нагрудний хрест-складень давньокняжої доби. Вперше з'явився на Русі у X ст. – в період поширення християнства. Складається з двох з’єднаних шарніром пустотілих частин здебільше хрестоподібної форми. На відміну від натільного хреста, носився поверх одягу. В Київській Русі енколпіони носили представники князівської аристократії, ченці, паломники до святих місць. Монополію на його виготовлення мали київські майстри. Головною сюжетно-композиційною рисою цих сакральних виробів є зображення Христа з вигравіюваними ликами святих. Ці зображення сприймалися як вище заступництво для його власника, як оберіг від усіх можливих нещасть і хвороб. Для віруючого такий хрест-оберіг набував важливого значення у зв'язку зі змістом його пустотілої частини, яку можна було наповнити особливо шанованими речами (земля, шматок дерева, мощі святих), звідки і ще одна назва - релікварій.
Рівносторонній хрест ніс в собі солярний знак, або символ Землі, звідки і був запозичений Християнством.
