Може, і справді вернутись додому Поки не впала знесилена в ком | Куточок творчості AlRin

Може, і справді вернутись додому
Поки не впала знесилена в кому.
Спиш уночі, але ковдру стягнуло
Те, що у тебе під боком заснуло.

І я не про відчай, навіть не страх.
Мене не лякає, що зробить крах.
Я про надію, що люди дарують,
Коли ти десь там, де тебе шанують.

Надіятись, вірити я не вмію.
Я лиш таскаю з собою мрію
Ще не сформовану в дотик слів.
Роблю тільки те, що вітер велів.

Я запланована в сотні місць.
Та духу не вистачить.
Де ж та міць,
Яку обіцяли за пройдений шлях?
Можеш забити її як цвях
В місце, де думи мої заважають спати.

Хочеться зняти вже з себе лати
Й дати собі відпочити хоча б годинку.
Мужність пішла, та я все ж відкриваю нову сторінку.