По стелі юлозячи пензлем Вона малювала зірки, А знизу на неї | Куточок творчості AlRin

По стелі юлозячи пензлем
Вона малювала зірки,
А знизу на неї дивились
Не очі, а чорні дірки.
В такі упадеш - безодня,
І край, і тебе нема.
Та в ній був суцільний спокій.
Вона була не сама.
За нею стояли друзі,
За нею була рідня.
Без них не виходить з хати.
Без них не живе ні дня.

Півостровом юний місяць
На небі малює теж.
Він каже: "Дитятко світле,
Навчи мене жить без меж".
У відповідь - ніжний погляд,
В якому усе як є.
Життя - це суцільне щастя,
Коли воно все твоє.

Тут хочеш, малюєш зорі.
Захочеться - океан.
Тут, знаєш, малює кожен
І свій чудернацький стан.
Ти - автор своєї прози.
Ти - автор своїх думок.
Важливо лиш для творіння -
Не вішати там замок.
Тоді не пиліють речі,
Не ходить з тобою сум.
Тоді тобі все під силу,
Навіть згасити шум.