Це була гарна ніч. Не зважаючи на те, що почалась вона з того, | Куточок творчості AlRin

Це була гарна ніч. Не зважаючи на те, що почалась вона з того, що мені не було в ній місця, а закінчилась застудою. Та все одно... Було в ній дещо чарівне.
Дитячий майданчик у темряві, нічний Київ і улюблені пісні, коли страшно. Блукання без особливої цілі. Мій шлях тримався від Лісової і якось довів мене до Вокзалу, де на мене чекала зустріч.
Я спускалась сходами і побачила дивну картину: Хлопець в костюмі Гіна з Гінтами намагався розбити банкомат катаною. Як зачарована не могла зрушити з місця ще, мабуть, півхвилини, поки наші погляди не зустрілись. Він посміхнувся і вийшов на вулицю. Люблю такі запрошення. Мені дали вибір - вийти слідом чи залишити все як є. Та втрачати було нічого, тож... Була не була. Я вийшла за ним і ні на хвильку не пожалкувала про це. Досі відчуваю тепло, згадуючи про це.
Випадкові знайомства вночі... Цікаво, як він там? У нас було лише півгодини, щоб поспілкуватись (і ще, звісно, купа часу в телефоні і соц.мережах, але це інше). Чесно, не пам'ятаю майже нічого з розмови, але момент прощання навряд чи колись забуду. Це було гарно. Потяг до Львова уже прибував, йому треба було поспішати, тож він обійняв мене на прощання і ми вже хотіли розходитись, але цього було недостатньо, тож він притягнув мене до себе і обійняв ще раз. Я не зможу передати словами те, що відчуваєш, коли людині поряд недостатньо обіймів з тобою. Можу тільки сказати, що мене переповнило щастя, на крилах якого я продовжила свою нічну мандрівку.
Під ранок я дійшла до метро Дружби Народів і вирішила трохи перепочити на зупинці, де зустріла ще одного нічного гуляку. Він йшов з Чернігівської. Я так і не дізналась його ім'я, хоч ми не тільки пробули разом до відкриття метро (десь годину-півтори), а ще й зігрівались, обіймаючи одне одного.
Це була гарна ніч. Але повернувшись в гуртожиток, я одразу ж заснула і прокинулась хвора. Осінь все ж таки не для нічних прогулянок.


#Важливе_Недосказане_Непочуте_Переписане_АлРін