Окрема думка судді на ухвалу колегії суддів Апеляційної палати | Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Окрема думка судді на ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 серпня 2022 року (справа N303/1425/18)
 
Мотиви окремої думки:
 
Висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зроблений в постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19, стосується ситуації, коли прокурор передає справу до неналежного за підслідністю, визначеною КПК, органу, з причин неефективності розслідування, не оцінюючи при цьому ефективність дій належного за підслідністю органу.
 
Таку властивість доказу як його допустимість законодавець пов’язує саме з порядком отримання фактичних даних. У зв’язку із цим недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, які забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально-процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.
 
Визнання доказів недопустимими обумовлюються не будь-якими порушеннями кримінально-процесуальної форми збирання доказів, а лише тими, що спричиняють шкоду фундаментальним правам і свободам людини. Вирішуючи в порядку ст. 87 КПК питання про недопустимість доказів, суд має встановити: 1) чи мало місце порушення норми, яка забезпечує дотримання порядку збирання доказів, 2) чи спричиняє таке порушення вплив на дотримання прав і свобод людини і 3) чи є цей вплив настільки істотним, щоб обумовити визнання доказу недопустимим.
 
Правила предметної підслідності не є складовою встановленого КПК порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження. Порушення правил щодо підслідності саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх визначених ст. 216 КПК органів досудового розслідування передбачено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації. Так само їх порушення не впливає і на дотримання прав та свобод людини у кримінальному провадженні, оскільки зміст та обсяг прав сторони захисту не змінюється в залежності від того, який орган проводить досудове розслідування.
 
Коли має місце ситуація (одночасно посередник приймає участь у вчиненні двох злочинів - як у наданні, так і в одержанні неправомірної вигоди), то її особливістю є те, що в ній у відносинах з надавачем неправомірної вигоди посередник видає себе за представника її одержувача, а у відносинах з одержувачем виступає як довірена особа надавача такої вигоди. Тобто, від позастороннього посередництва необхідно відрізняти діяльність посередника, який рівною мірою діє в інтересах, на стороні чи за ініціативою як надавача неправомірної вигоди, так і її одержувача. Описану ситуацію необхідно розцінювати виключно як співучасть.
 
Повний текст окремої думки за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105643669