Висновки ВС та ВАКС від АО АС

2022-09-02 08:00:06 Окрема думка судді на ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 серпня 2022 року (справа N303/1425/18)
 
Мотиви окремої думки:
 
Висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зроблений в постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19, стосується ситуації, коли прокурор передає справу до неналежного за підслідністю, визначеною КПК, органу, з причин неефективності розслідування, не оцінюючи при цьому ефективність дій належного за підслідністю органу.
 
Таку властивість доказу як його допустимість законодавець пов’язує саме з порядком отримання фактичних даних. У зв’язку із цим недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, які забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально-процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.
 
Визнання доказів недопустимими обумовлюються не будь-якими порушеннями кримінально-процесуальної форми збирання доказів, а лише тими, що спричиняють шкоду фундаментальним правам і свободам людини. Вирішуючи в порядку ст. 87 КПК питання про недопустимість доказів, суд має встановити: 1) чи мало місце порушення норми, яка забезпечує дотримання порядку збирання доказів, 2) чи спричиняє таке порушення вплив на дотримання прав і свобод людини і 3) чи є цей вплив настільки істотним, щоб обумовити визнання доказу недопустимим.
 
Правила предметної підслідності не є складовою встановленого КПК порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження. Порушення правил щодо підслідності саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх визначених ст. 216 КПК органів досудового розслідування передбачено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації. Так само їх порушення не впливає і на дотримання прав та свобод людини у кримінальному провадженні, оскільки зміст та обсяг прав сторони захисту не змінюється в залежності від того, який орган проводить досудове розслідування.
 
Коли має місце ситуація (одночасно посередник приймає участь у вчиненні двох злочинів - як у наданні, так і в одержанні неправомірної вигоди), то її особливістю є те, що в ній у відносинах з надавачем неправомірної вигоди посередник видає себе за представника її одержувача, а у відносинах з одержувачем виступає як довірена особа надавача такої вигоди. Тобто, від позастороннього посередництва необхідно відрізняти діяльність посередника, який рівною мірою діє в інтересах, на стороні чи за ініціативою як надавача неправомірної вигоди, так і її одержувача. Описану ситуацію необхідно розцінювати виключно як співучасть.
 
Повний текст окремої думки за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105643669 Відкрити / Коментувати

2022-09-02 08:00:06 Ухвала колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з окремою думкою судді від 08 серпня 2022 року (справа N303/1425/18)
 
#допустимість
#пособництво
#отримання_неправомірної_вигоди
#надання_неправомірної_вигоди
#підслідність
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
За відсутності попередньої змови між особами на отримання службовою особою неправомірної вигоди, пособництво в отриманні такої вигоди відсутнє, а фактично має місце пособництво в наданні неправомірної вигоди в інтересах іншої особи, відповідальність за яке передбачена ст. 369 КК, а не ст. 368 КК.
 
Продовження строку досудового розслідування за клопотанням неуповноваженої особи – слідчого, визначеного з порушенням правил підслідності, та відповідно прийняття рішення заступником прокурора області про продовження строку досудового розслідування є незаконним та не породжує будь-яких правових наслідків.
 
Процесуальне законодавство, а також закони України визначають види правоохоронних органів та межі їх повноважень, у тому числі, щодо розслідування тих чи інших кримінальних правопорушень, як і судів, встановлюючи підсудність тих чи інших проваджень у залежності від спеціалізації та інституційності, визначаючи, в тому числі, виключну підсудність. Отже, проведення досудового розслідування неуповноваженими органами має наслідком те, що всі докази, які отримані в ході такого розслідування є недопустимими.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105610380 Відкрити / Коментувати

2022-09-01 08:00:09 Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2022 року (справа N161/1794/20)
 
#тимчасовий_доступ
#оперативні_підрозділи
#доручення_слідчого
#допустимість
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, дозвіл на проведення якого надається на підставі ухвали слідчого судді виключно сторонам кримінального провадження, до яких, серед іншого, відноситься слідчий та прокурор.
 
Слідчий, як убачається з ч. 2 ст. 40 КПК, має право у кримінальному провадженні доручити оперативним підрозділам проведення виключно слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, до переліку яких не відноситься тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки це є заходом забезпечення кримінального провадження.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105793365 Відкрити / Коментувати

2022-08-31 08:00:08 Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року (справа N688/1415/19)
 
#заява_про_вчинення_злочину
#провокація
#конфіденційне_співробітництво
#допустимість
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Відсутність штампу реєстрації (резолюції) у заяві про вчинення злочину не впливає на допустимість доказів, якщо факт звернення до правоохоронних органів підтверджується іншими доказами у справі.
 
«Серійний» характер співробітництва заявника з правоохоронними органами у інших кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень не є свідченням провокації злочину.
 
Та обставина, що в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про конфіденційне співробітництво з особою, не змінює правового змісту проведених процесуальних дій у межах НСРД та не ставить під сумнів адекватність, правову обізнаність або добровільність на проведення таких дій цієї особи, зважаючи на її заяву про співробітництво.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105726356 Відкрити / Коментувати

2022-08-30 08:00:09 Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа N396/386/19)
 
#доказ
#ухвала_слідчого_судді
#допустимість
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Ухвала слідчого судді в розумінні ст. 84 КПК не є доказом, а тому не підлягає оцінці в контексті вимог ст. 94 КПК.
 
Ухвала слідчого судді є процесуальною формою судового рішення і виступає лише правовою підставою для вчинення певної процесуальної дії, зокрема - допиту свідків у порядку ст. 225 КПК під час досудового розслідування, з метою подальшого можливого використання їх показань як доказів під час судового розгляду кримінального провадження по суті пред’явленого обвинувачення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК. У той же час, якщо така ухвала постановлена або процесуальна дія проведена з порушенням вимог процесуального закону, саме отримані внаслідок цього докази, не можуть вважатись допустимими з огляду на положення статей 86, 87 КПК.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105637678 Відкрити / Коментувати

2022-08-29 08:00:05 Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року (справа N203/14/20)
 
#памятка
#право_на_захист
#відбитки_пальців
#біологічні_зразки
#впізнання_за_фотознімками
#судово_товарознавча_експертиза
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Суперечності у пам’ятці про права та обов’язки особи не призводять до порушення права на захист, якщо особа підтвердила, що з правами і обов’язками ознайомлена, не мала зауважень, але буда забезпечена правовою допомогою адвоката.
 
Відбитки пальців не є біологічними зразками. Отже, відібрання відбитків пальців за згодою засудженого без відповідної постанови прокурора чи доручення не становить порушення вимог КПК, а отже і не призводить до визнання недопустимими доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії.
 
Норми процесуального закону не встановлюють обов’язку обґрунтування проведення впізнання особи тільки за фотознімками.
 
Не є підставою для визнання висновку судово-товарознавчої експертизи недопустимим доказом те, що відповідне майно не надавалося безпосередньо експертові для дослідження.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105706453 Відкрити / Коментувати

2022-08-26 08:00:08 Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року (справа N589/3741/19)
 
#допустимість
#істотне_порушення
#перехресний_допит
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Недотримання загальних засад кримінального провадження при здійсненні окремих процесуальних дій у будь-якому разі повинно визнаватися судами істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і, як наслідок, - визнання доказів недопустимими.
 
Визнання судом доказів, отриманих під час досудового розслідування, недопустимими є безповоротнім, оскільки, з огляду на відсутність у чинному КПК інституту повернення справи на додаткове розслідування, відсутні і процесуальні механізми усунення  порушень, які призвели до визнання доказів недопустимими.
 
Істотне порушення судом першої інстанції порядку отримання доказів не є безповоротним. Таке порушення могло бути усунене судом апеляційної інстанції, з огляду на сутність і завдання провадження в суді апеляційної інстанції.
 
Непроведення перехресного допиту потерпілого (неможливість сторони захисту поставити питання) є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. Недотримання зазначеного положення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105706455 Відкрити / Коментувати

2022-08-25 08:00:08 Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа N452/2842/19)
 
#продовжуваний_злочин
#триваючий_злочин
#час_вчинення
#строки_давності
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Продовжуваний злочин складається із двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об’єднані єдиним злочинним наміром. А при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій.
 
У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину. Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.
 
Необхідно відрізняти продовжувані злочини від триваючих злочинів за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин - це "неперервний злочин", де особа скоює одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, - "перерваний". При вчиненні продовжуваного злочину мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу. Також між цими злочинами існують відмінності за суб’єктивними ознаками: у триваючому злочині умисел реалізується одночасно із вчиненням дії (бездіяльності), а у продовжуваному злочині вчинені діяння об’єднані єдиним злочинним наміром, який реалізується поетапно протягом певного часу.
 
Початок перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності обчислюється з моменту закінчення кримінального правопорушення.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105668198 Відкрити / Коментувати

2022-08-24 08:00:08 Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року (справа N686/19218/17)
 
#допустимість
#право_на_захист
#затримання
#нічний_час
#предявлення_для_впізнання
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Повідомлення уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги органу більш ніж через 7 годин та нероз’яснення підозрюваному під час затримання прав, передбачених ст. 42 КПК, зокрема на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту, не є істотними порушеннями і такими, що суттєво позначились на реалізації стороною захисту визначених КПК прав.
 
Не виключається можливість проведення з особою слідчих дій, які носять об’єктивний характер і не залежать від волі особи та не порушують право особи не свідчити проти себе і зберігати мовчання, без участі захисника. Відтак, проведення за участі підозрюваного такої слідчої дії, як пред’явлення його до впізнання, без участі захисника не є істотним порушенням вимог КПК, оскільки присутність чи відсутність захисника під час цих слідчих дій, жодним чином не змогла позначитись на її змісті.
 
Право на захист забезпечується шляхом дотримання прав особи зберігати мовчання і не свідчити проти себе та залучення захисника на першу вимогу і можливість побачення з ним до першого допиту. Отже, ключовим аспектом у цій частині є можливість особи, до отримання від неї правоохоронними органами інформації, побачитись із захисником і мати з ним конфіденційне спілкування.
 
Той факт, що потерпіла бачила у коридорі як підозрюваного заводили до приміщення перед тим, як їй пред’явили його для впізнання в межах названої слідчої дії не свідчить, що працівники поліції попередньо цілеспрямовано показували їй підозрюваного, або зазначали, що він підлягає впізнанню, чи указували на нього, як на особу, що вчинила напад.
 
Проведення пред’явлення особи до впізнання у нічний час не вважається істотним порушенням вимог процесуального закону, а саме ч. 4 ст. 223 КПК.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105668193 Відкрити / Коментувати

2022-08-23 08:00:07 Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 серпня 2022 року (справа N592/6875/15-к)
 
#декриміналізація
#закриття_кримінального_провадження
#виправдувальний_вирок
 
Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:
 
Підставу для закриття кримінального провадження, визначену пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК (якщо набрав чинності закон, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою), не прийнято відносити до реабілітуючих підстав, оскільки спричиняє несприятливі наслідки для репутації особи, стосовно якої відбулося таке закриття.
 
Суд першої інстанції під час судового розгляду має право закрити кримінальне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК, постановивши ухвалу, якщо відсутні підстави для прийняття ним інших кінцевих для цієї стадії процесуальних рішень, що передбачені КПК, зокрема - виправдувального вироку, який суд зобов’язаний ухвалити при наявності передбачених у КПК підстав. При цьому суд не вправі закрити кримінальне провадження за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 284 КПК України, якщо обвинувачений під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку.
 
Якщо ж під час судового розгляду встановлено підстави для ухвалення виправдувального вироку та одночасно набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, суд повинен керуватися абзацом першим частини 7 статті 284 КПК, тобто постановити виправдувальний вирок.
 
Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105637185 Відкрити / Коментувати