Уже писав і не раз, що для хорошого перекладу замало знати мов | Кляті переклади

Уже писав і не раз, що для хорошого перекладу замало знати мову, з якої перекладаєш. Варто ще й знати мову, на яку перекладаєш. Чомусь багато людей цим нехтують. Деяких взагалі обурює, коли їм натякають, що вони недосконало володіють українською.

Писав якось статтю для одного сайту. Українською, звісна річ. Сайт має малесеньку команду — аж дві людини, тому вирішив полегшити їм роботу й сам вичитав (відредагував, якщо хочете) свою статтю. Відправив їм. Подякували. Через певний час вона з'явилася на сайті. Але вони, чомусь, вирішили теж її вичитати — і виправили певні моменти в гіршу сторону. Тобто стаття після редагування набралася помилок.

Звісна річ, я не дипломований редактор чи мовознавець. Якщо мою писанину хтось відредагує — це ж чудово. Але в тому випадку там з'явилися очевидні помилки, причина яких — редактор російськомовний, тому лоб-в-лоб тулить російські шаблони на українські.

Володіння мовою на розмовному рівні та на рівні розуміння ще не означає здатність гарно писати. Щось ніхто не рветься писати художню літературу українською, але перекладати — будь ласка. Однак для перекладу наявних знань буде замало. Автор має сам придумати, що писати і як писати. Перекладач позбавлений мороки з першим, але друге робити мусить.

Хибно думати, що можна спокійно слово в слово передати художній текст із одної мови в іншу та зберегти його художність.

Якось перекладав Кінга та побачив, що він пише в тексті або ім'я героя або займенник. При чому частіше займенник, а тому з речення в речення він пішов туди, він побачив це, його злякало, він вирішив, а тому він побіг і потім він упав. Українською завелике скупчення однакових слів є слабкістю художнього тексту. Пам'ятаю, як ми це проходили в четвертому класі. В четвертому класі, Карле!

По-перше, англійське речення обов'язково мусить мати підмет та присудок. По-друге, для них нормальні такі повтори, а для нас ні.
І там уже я викручував, як тільки міг: герой, персонаж, чоловік, молодик, мужчина, муж, він, йому, на ім'я назвав його, писав безособові речення чи пасивні... Словом, застосовував усі надбання української мови.

Чи задумався би над цим хтось інший? Ну, в оригіналі всюди he, то і в мене буде всюди він. Легко, як насіння лузати. От хай тоді і йдуть лузати насіння замість перекладати.

Це була така собі підводка до основного тексту, але щось вона затяглась. Держіть її окремим дописом, а якщо хочете продовження — тисніть на привида в реакціях. Збереться 50 реакцій під дописом — буде продовження з прикладами.

І на останок мораль із сьогоднішнього допису: перш, як надумаєш перекладати, переконайся, що гарно знаєш мову, на яку перекладатимеш.

#ДумкаПро #книги

P. S. По-хорошому, такі речі мали би робити редактори: надавати перекладу гарного вигляду. Але часто перекладач сам собі редактор. Бува, редактор поганий. А часто, умовно кажучи, видавцеві шкода грошей на редактора, що взагалі паскудство якесь...