Боудіка. Дві армії. Королева Боудіка та Гай Светоній Паулін | Княжа Шахівниця
Боудіка. Дві армії.
Королева Боудіка та Гай Светоній Паулін не просто стояли по обидва боки історії - вона як визволителька, а він як завойовник, але й по різні боки своєрідного технологічного розвитку. Як би дивно не пролунало, але обсяги економіки та людський капітал навіть в добу античності мали значення.
Для прикладу: брити й близько не мали того озброєння, що мали римляни, як-то міцні обладунки (лоріка сегментата), короткий та швидкий меч (гладіус), широкий щит (скутум) і тим паче два невеликі, але дуже смертоносні списи (пілум), які використовували для метання у супротивників до того, як вони дістануться перших когорт легіону. Ба більше, стіна щитів - не просто фігура мови, а реальність для римського легіону. Фактично це були важкоозброєні натреновані вояки, які по-справжньому могли стати стіною.
На додачу, нам невідомо, чи використовували римляни якісь метальні машини у цьому бою, та легіони мали на озброєнні балісти, які дуже ефективно себе показували у протистоянні з ворожою кіннотою застрільників. До слова, саме балісти часто відігравали значущу роль в захопленому римлянами Криму, де племена часто використовували саме застрільницьку кінноту. Балісти мали достатньо “вогневої” потужності, щоб розсіяти такі загони.
Але не меншу роль відіграв і наявний людський капітал. Римські воєначальники, центуріони, вивчали війну як науку, а кельтські радше вимушено ставали її вихованцями. Як наслідок, Боудіка просто не мала поруч полководців, які могли б зіграти на рівних з Пауліном чи римськими центуріонами. Останні координували свої перші лінії, давали вивчені команди - брити здебільшого діяли хаотично.
В результаті до битви британські війська підійшли з високим моральним духом та впевненістю у перемозі, а римляни - з холодним розрахунком. Боудіка вірила, що загнала ворога в кут і достатньо лише усіма силами вдарити, щоб римляни зламалися остаточно. Саме тому вона вирішила дати фінальну битву на полі бою, чим нівелювала свої переваги.
Нам невідомо, чому війська бритів не вдарили, коли римські легіони були на марші та чому прийняли умови бою Пауліна. Нам лише відомо, що битва пішла повністю за римським сценарієм. От що пише Тацит (Tacitus. Annals. XIV. 34):
Для бою він обирає місцевість з вузькою тісниною перед нею і з лісом, що прикривав її ззаду, попередньо запевнившись у тому, що ворог тільки перед ним на рівнині, що абсолютно відкрита, і можна не боятися засідок. Отже, легіонерів він розставив зімкнутим строєм, по обидва боки від них легкоозброєних, а на флангах — кінноту в щільних рядах. У британців у кожному загоні кінних та піших йшло тріумфування; їх було так багато, як ніколи раніше, і вони були сповнені такої самовпевненості, що взяли із собою дружин, щоб вони були присутні при їхній перемозі, та посадили їх на візки, що були біля країв поля.
Так розпочалась остання битва Боудіки й так закінчила своє існування Кельтська Британія.
