363 річниця укладення Гадяцької угоди: цікаві факти про цю по | Наукове товариство студентів
363 річниця укладення Гадяцької угоди: цікаві факти про цю подію
Укладення Гадяцького договору можна вважати першою спробою здобуття незалежності. Як відомо, у Гадячі гетьман Виговський домовився із поляками про конфедерацію: Україна під назвою Велике князівство Руське на рівних правах з Короною Польською та Великим князівством Литовським мала входити до Речі Посполитої. І хто знає – можливо, саме тут, у нині невеличкому райцентрі на Полтавщині, де мешкає 25 тисяч осіб, розташувався б політичний центр України, якби 360 років тому реалізувалася унія Польської корони та князівств Руського і Литовського.
Гадяцький договір по праву можна вважати феноменом думки української політичної еліти того часу: “Гадяцьку угоду можна порівняти лише із Конституцією Пилипа Орлика”. Водночас угода була спробою примирення Польщі та України, де останню визнали майже незалежною державою
Окрім усіх положень про встановлення у Великому Князівстві Руському посад канцлера, маршалка, підскарбія і вищий судовий трибунал передбачалося створення монетного двору для карбування власної монети.
Хоча Виговський і віддав булаву, але не скорився. У битві під Конотопом 1659 р. він вщент розгромив московське військо. Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле таке блискуче військо. У жалобній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, і жах охопив Москву…
Серед укладачів договору були люди, близько пов'язані між собою. Від Гетьманщини над текстом працював – переяславський полковник Павло Тетеря, а від Речі Посполитої – волинський каштелян Станіслав Казимир Беневський. Беневського пов’язувало з Тетерею давнє знайомство: він був промоутером його чиновницької кар’єри ще до початку Хмельниччини. Обидва – і Беневський, і Євлашевський – розпочали мирні переговори з козаками ще за життя Богдана Хмельницького.
Концепція “Великого князівства Руського” була не нова. Таке державне утворення вже існувало раніше – у 1430-х роках за правління Свидригайла Ольгердовича. До того ж, сама назва вказувала на спадкоємність державотворчих традицій Гетьманщини від Давньої (Київської) Русі.
Московський уряд, дізнавшись про Гадяцьку угоду, одразу вдався до рішучих дій. Повсюдно розіслали грамоти із закликом до боротьби проти “зрадника Івашки”Маловідомим епізодом цієї агресії є напад на містечко Чорнухи Лубенського полку, яке московити пограбували й спалили, винищивши частину мешканців. Зате і в Україні, і в Росії добре знають про центральний епізод тієї війни – Конотопський розгром московських військ.
У Гадяцькому договорі є цікавий момент. На першому місці в ньому стояло питання про православну церкву, її статус, права церковних ієрархів. Чогось подібного, за великим рахунком, у попередніх договорах, які укладали козаки з владою Речі Посполитої, не було. По факту, завдячуючи православній церкві, творився свій «державній простір». Творці Гадяцького договору з українського боку, передусім гетьман Виговський, розуміли важливість церкви для державотворчих процесів.
