Аджемоглу. Робінсон. Культура впливає на інститути? В одному | Konkretyka
Аджемоглу. Робінсон. Культура впливає на інститути?
В одному з минулих постів я познайомив Вас із роботою Аджемоглу, де він досліджував вплив демократії на економічне зростання.
Примітка: Книги економістів українською мовою можна придбати у видавництва "Наш Формат" (це не реклама, сам маю їхні примірники).
В цьому пості ми познайомимося з новим напрямком досліджень Аджемоглу та Робінсона - із роллю культури у зведенні політичних та економічних інститутів.
Про книги економістів. У першій книзі Аджемоглу та Робінсона «Чому нації занепадають?» ми могли дізнатися, що різниця в економічному розвитку між країнами пояснюється якістю їхніх інститутів. Себто країни з інклюзивними інститутами (верховенство права, вільна політична та економічна конкуренція тощо) - як правило, це західний світ - більш розвинені, в той час як країни з екстрактивними інститутами (правила не для всіх рівні і таке інше) - навпаки.
У другій книзі - «Вузький коридор» - ми могли побачити, що роль громадянського суспільства є вирішальною для побудови якісних інклюзивних інститутів: «Сильне мобілізоване суспільство потрібне для контролю та стримування цілої держави. (…) без нагляду суспільства конституції та гарантії варті не більше за пергамент, на якому їх написано».
Проте у своїх роботах автори, як правило, не зачіпали впливу факторів на кшталт культури на якість інститутів. На фоні цього за приклад згадується книга економіста Авнера Грейфа «Інститути: шлях до сучасної економіки. Уроки середньовічної торгівлі», який знайшов цікаве пояснення (один з факторів), чому християнська цивілізація стала успішнішою за ісламську. Він звертає увагу на те, хто був джерелом створення правил. Зокрема, в ісламських державах джерелом правил здебільшого була релігія (догмати менш здатні до трансформації), а в християнських джерелом виступали монархи, корпорації чи звичаї (детальніше про це тут). Тобто християнська цивілізація була більш адаптивна до змін, бо орієнтувалася умовно на інтереси людей і, хоча релігія все одно мала вплив, здебільшого вона була обмежена щодо впливу на створення правил (нові закони тощо). До слова, в новій роботі Аджемоглу та Робінсона можна про це прочитати в розділі про культуру Англії.
Нова стаття (поверхневий огляд). У своїй новій роботі «Culture, Institutions and Social Equilibria: A Framework» (2021) Робінсон та Аджемоглу спробували розглянути, як культури впливають на інститути. Ця стаття є радше початком майбутніх досліджень, аніж повноціним концептом, але навіть у такій формі вона містить багато цікавинок. Зокрема, наведені досить цікаві дані (більш детально в статті економістів):
Ідеї, що знищили англійський абсолютизм. Елементи народного суверенітету чи уява про нього була присутня в англійському суспільстві з “давніх давен” (звичаї, досвід тощо), тобто це були своєрідні ідеї егалітаризму (всі рівні). Це своєю чергою вплинуло на політичний рух, який проголошував, що влада короля заснована на суспільному договорі, а не просто надана згідно з божественним правом. Відповідно, він повинен був бути підзвітний народу. Як наслідок, через цілий ряд подій та революцій монарх втратив владні повноваження, передавши їх народним обранцям.
Одна культура, різні політичні інститути. Приклад з культурою народу Ібго (Нігерія) показує, що на початку ХХ століття в них існувало чотири різних типи політичних інститутів: від монархії до форм демократії. Причому все це існувало в межах однієї культури і на відстані декількох кілометрів. Тобто одна культура може створювати декілька культурних конфігурацій.
При цьому економісти зазначають, що створення та трансформація інститутів залежить від особливостей культури та найголовніше - її здатності змінюватися й створювати власні нові конфігурації. Тому, коли ми говоримо, що формування та підтримка інститутів спирається на цілу низку факторів, то культура неодмінно є одним з них.
P.S.: Ця тема дуже велика і непроста. Власне, економісти зробили лише першу спробу, тому я слідкуватиму за новими публікаціями і в наступних постах ми будемо періодично повертатися до цікавих кейсів з їхніх робіт.
