Кріпосне право. Як російська еліта продала селянам землю в 4 р | Konkretyka
Кріпосне право. Як російська еліта продала селянам землю в 4 рази дорожче.
Сьогодні кріпосна система ввижається чимось далеким та забутим, але насправді негативні ефекти від її існування відчуваються й досі. Економісти Йоганес Баггл та Стівен Нафцігер у своєму дослідженні писали:
Ми знаходимо переконливі докази того, що нерівність у власності на землю та пов'язані з ним перешкоди для накопичення людського капіталу створювали нерівні умови до індустріалізації у Росії. Ці перешкоди, які зазнали колишні регіони кріпаків, обмежували там урбанізацію та перехід до сучасної промисловості.[1].
Примітка: Дослідження проблеми кріпосного права зачіпає окремі регіони колишньої імперії, проте це лише впливає на силу негативних ефектів для кожного окремого регіону.
Своєю чергою економісти Андрій Маркевич та Катерина Журавська у своєму дослідженні прийшли до висновку, що, якби кріпацтво скасували у 1820 році, за їхньою моделлю у 1913 році імперія мала б у півтора-два рази вищий ВВП [2]. Тобто можна уявити масштаб впливу кріпосної системи на економіку.
Настільки ці висновки є авторитетними? Вони опубліковані в топ академ журналах The Review of Economics and Statistics та American Economic Review, які вважаються одними з найавторитетніших (через високі вимоги до якості даних).
Як ми бачимо, кріпосна система була надзвичайно токсичною, але куди жахливішою вона виявилась для наших із Вами предків, що жили в “тюрмі народів”.
Зокрема, у 1861 році цар Александр ІІ скасував кріпацтво, але земля селян не була передана їм у право власності - було лише надане право її викупити у поміщиків. До слова, це свавілля царя над людьми стала однією з причин, яка надихнула опозицію на винищення бюрократії та самого царя.
Селяни переплатили в 4 рази? Професор МІТ Овсій Домар у 1985 році опублікував статтю [3], в якій вирішив з'ясувати, чи не були завищені ціни на землю, яку давали на викуп селянству. Суть в тому, що Російська імперія - це класична держава з екстрактивними інститутами, де завжди існували “рівніші за рівних”. Себто дворянство та бюрократія могли доїти населення як тільки забажають, бо лише вони встановлювали правила, сам народ не мав ніякого політичного представництва у владі і, як наслідок, впливу.
Домар у своїй статті зазначає, що існувала практика, коли селянам продавали неплодоносні землі. Себто в тій системі відносин селянину можна було нав'язати “низької якості” землю тощо. Відтак, селянин замість рабства буквального ставав рабом кредитним з усіма можливими наслідками або й більше - брав землю в оренду у поміщика і фактично “добровільно” повертався в залежність від нього.
Автор наводить досить “веселі” цифри: на Півночі імперії переплата за землю могла становити 4 рази, на Півдні - 3.3 раза, а на Заході - 1.9 раза (від умовно ринкової вартості).
Примітка: Домар вказує на проблему якості даних, тому у висновку він не згадує ці цифри, а лише зазначає, що джерела свідчать, що переплата була, але її точну величину встановити неможливо (припускаю, що джерела знищені).
Простими словами, Росія не просто сотні років експлуатувала селян як рабів, а ще й дала заробити своїм елітам на їхньому “звільненні”. З цього виникає просте запитання: які люди можуть ностальгувати по Росії? Що з ними не так?
Людина в Росії завжди була безправною, “грязью” і кейс “звільнення селянства” вкотре це доводить.
Джерела:
1. Johannes C. Buggle. Steven Nafziger. Long-Run Consequences of Labor Coercion: Evidence from Russian Serfdom. 2021.
2. Andrei Markevich, Ekaterina Zhuravskaya. Economic Effects of the Abolition of Serfdom: Evidence from the Russian Empire. 2017.
3. Domar E. Were the Russian serfs overcharged for their land in 1861? The history of one historical table, 1985, MIT.
