Якою повинна бути українізація? Is Галичина first?.. В одном | Konkretyka

Якою повинна бути українізація? Is Галичина first?..

В одному з недавніх діалогів я висловив думку в стилі “Галичина first*, а всі інші потім”. А мій друг галичанин справедливо зауважив, що це не конструктивна, а дуже емоційна позиція, яка може нашкодити ідеї українізації.
*Аналогія “America First” — ізоляційні ідеї, хоч я й не ототожнював з цим, та це могли саме так зрозуміти. До слова, я ще дуже люблю Чернігів та Полтаву, хоч вся моя родина поколіннями живе в столиці.

Емоції дійсно владарюють над моїм розумом, коли постає тема війни, бо вона забрала в моєї родини дядька. Але вир емоцій — це поганий союзник, якщо твоя ціль поширювати україномовний контент.

Щобільше, подібна позиція може нашкодити ідеї українізації. І тоді слова третього Президента В. А. Ющенка стануть для нас вироком (цитував Дієго Гарсію):

“Доки Ви не розв’язали національне питання, ніколи не беріться за економічні чи соціальні перетворення — вони вам не вдадуться.”
(Тайм-код 1:29:00)
Примітка: У свій час я критикував таку думку, бо як виявилось усвідомлення ідентичності приходить лише з часом.

Але як розв’язати національне питання? Різко та безкомпромісно чи поступово й продумано? Проблема будь-якого різкого рішення, пропозиції яких іноді можна було почути й від мене, це можливість “наламати дров”, а не розв’язати проблему.

Зокрема, у російськомовних громадян не повинно бути відчуття, що їх хочуть перепрограмувати. Навпаки, у них має виникнути асоціація повернення до коренів.

Що значить до коренів? У більшості громадян в роду є багато україномовних предків та родичів. Ба більше, навіть у російських митців вони були. Зокрема, той же А. І. Чехов в дитинстві говорив українською мовою, а П. І. Чайковський за батьківською лінією походить від запорозьких козаків (М. В. Гоголя гадаю, не варто й згадувать). Тому навряд чи в роді того чи іншого громадянина України немає україномовних предків, які не потрапили під російську політику лінгвоциду.

Також, варто не забувати, що українська мова є мовою свободи (інклюзивні інститути). Якщо ми подивимось на нашу державність, то побачимо, що Галицько-волинське князівство мало скоріш більш інклюзивну систему (народне віче, боярська рада). Тією ж мовою говорили на Запорізькій Січі з її відкритими політичними інститутами, далі УНР з її зародками парламентаризму і нарешті сама держава Україна. Всі образи України в історії були інклюзивними, в той час як російська мова була мовою диктаторських режимів і в московії, і в російській імперії, і в СРСР, і в РФ.

Це не значить, що проголосивши все це, російськомовні враз перейдуть на українську. Скоріш за все трансформація триватиме цілі покоління, але крім ідей, які я описав вище потрібно створити багато стимулів для змін.

Стимулами можуть виступати 0% податку з компаній та фізичних осіб, які створюють україномовний контент (книги, відео, кінематограф, блогінг тощо). У тому числі потрібно спростити адміністрування діяльності. Адже митці мають займатись мистецтвом, а не бюрократією.

Кооперація держави та бізнесу у створенні україномовної озвучки/субтитрів серіалів (Netflix*), аніме (Crunchyroll) та корейських дорам. Суть цієї ініціативи в тім, що українське озвучення (чи дубляж) повинні виходити раніше, ніж російське, аби громадяни привчались дивитися лише українською.
*Netflix почав додавати українську мову, але при цьому українці за підписку повинні платити 20% ПДВ. Підкажіть, який телепень це придумав?!.

Література. Переклади іноземної художньої та академічної літератури повинні випереджати російські аналоги. Не менш важливим, я б сказав найважливішим є розвиток української книги.

Простими словами, варто надавати державні гранти та підтримку аби простір в Україні максимально ставав українським. Думаю, цим постом закрив питання мого “галицького націоналізму”, й сподіваюсь, що читачі мене пробачать, бо я дійсно більше люблю Львів, аніж рідний Київ.