Коли трудова міграція може завдавати шкоди? Естер Дюфло. Абхід | Konkretyka

Коли трудова міграція може завдавати шкоди? Естер Дюфло. Абхіджит Банерджі. Частина ІІ.

В першій частині ми розглянули емпіричні роботи, які наводить Дюфло та колега, щодо впливу мігрантів на ринок праці (книгу можна придбати українською в Наш Формат, і, ні, це не реклама). З їхнього аналізу ми дізналися, що притік мігрантів всупереч очікуванням не призводить до зменшення заробітної плати для низькокваліфікованих робітників. Зокрема, спостереження за Маямі (та іншими випадками), де кількість робочих рук зросла аж на 7% одномоментно, не показало зниження зарплат місцевих працівників чи зростання безробіття.

З цього раціонально виникає запитання: а як же теорія попиту та пропозиції? Вона нам чітко говорить, що за умови збільшення пропозиції робочої сили її вартість повинна зменшуватись. За таких умов роботодавець у виграші, бо може дати меншу зарплату або навіть збільшити вимоги. Втім, пояснення цієї проблеми досить просте:

Новоприбулі витрачають гроші: вони ходять по магазинах, ресторанах та перукарнях. Це створює нові робочі місця – переважно для працівників із низькою кваліфікацією.

Тобто, коли ми розглядаємо приклади США чи Ізраїлю (з Частини І), куди одномоментно прибувала величезна кількість мігрантів, варто пам'ятати, що мігранти також витрачають гроші. Відповідно, це створює додатковий попит на робочі руки в економіці. Банально треба випікати більше хліба, доставляти більше товарів чи задіяти більше робочих рук в перукарнях чи ресторанах.

Тут, до слова, ще варто згадати, що продуктивність праці в секторі послуг має низькі темпи зростання. Одне з досліджень організації OECD звертає увагу на те, що сектор послуг зростає меншими темпами, ніж промисловість. Причина тут досить проста – роботизація робочих місць в ресторанах чи супермаркетах все ще недоступна або задорога. Умовно, відкривши супермаркет, Вам все одно треба стільки ж касирів, вантажників тощо. Ця ситуація сильно контрастує, наприклад, із сільським господарством, де випуск на одного робітника продовжує зростати на фоні залучення нових технологій. Можна навіть взяти цікавий приклад з книги Дюфло та колеги:

Наприклад, ще з 1950-х років існують машини для збирання томатів, які дозволяють подвоїти продуктивність праці на одного працівника

Аналогічна історія з конвеєрами, де багато функцій виконують “розумні верстати” і вже непотрібна велика кількість робітників. В секторі послуг натомість продуктивність зростає повільно, бо ми так і не побачили роботів на місці офіціантів, вантажників, барист та інших працівників.

Водночас економісти зазначають, що іноді мігранти дійсно негативно впливають на ринок праці. Прикладом виступають чеські мігранти 90-х, які на пікових позначках складали 10% робочої сили у прикордонних містах Німеччини. Там економісти помітили негативні ефекти для ринку праці, зокрема, зайнятість скоротилася. Причина такої деформації, як зазначає Дюфло та колега, досить цікава:

На відміну від інших епізодів, які ми обговорювали вище, щоб витрачати свої заробітки, чехи поверталися додому. У результаті в Німеччині був відсутній принцип доміно, який проявлявся у додатковому зростанні попиту на працю. Іммігранти сприяють зростанню у своїй новій місцевій спільноті лише тоді, коли витрачають там свої доходи; якщо ж усі гроші вивозяться на батьківщину, то економічні вигоди від імміграції для спільноти, що приймає, втрачаються.

Наприкінці хочу зазначити, що тема міграції дуже складна та дискусійна, особливо в Україні, де надзвичайно важливою виступає українська ідентичність. На додачу, Естер Дюфло та колега зачіпають не тільки тему мігрантів, але й питання внутрішньої мобільності населення. Вона вкрай важлива, бо впливає на доходи та глибину ринку праці, відкриваючи всередині держави нові можливості для її громадян. Але це вже окрема велика тема, яка зачіпає транспорт, інфраструктуру, ринок нерухомості тощо.