Один клімат, один народ, різний рівень життя. Аджемоглу та Роб | Konkretyka

Один клімат, один народ, різний рівень життя. Аджемоглу та Робінсон.

Дослідження Аджемоглу та Робінсона завжди починаються з цікавих історій, які змушують читача замислитись над головною ідеєю авторів. В першій своїй книзі вони одразу кидають виклик всім теоріям, які повинні були б відповісти на питання "чому одні країни багаті, а інші - бідні?". До слова, я вже публікував пост про дослідження економіста Дені Родріка. У цій роботі він та колеги вивчали роль впливу географії/клімату, інститутів та ролі міжнародних торгівельних шляхів, аби зясувати, в чому полягає ключ до успіху одних країн та провалів інших. Зрештою вони дійшли висновку, що інститути краще пояснюють міжкраїнові відмінності, в той час як клімат міг лише позитивно або негативно впливати на якість інститутів.

На початку другої книги, "Вузький коридор", Аджемоглу та Робінсон розповідають про реформи Солона в Афінах, наводячи не просто на думки про роль громадянського суспільства в державі, але й про його важливість для підтримки інклюзивних інститутів (себто демократичних/відкритих). Простими словами, якщо Ви раптом ще не ознайомилися з їхніми роботами, це варто зробити. Також я б радив їхні книги тим, хто тільки починає цікавитися економікою. В цьому пості я спробую ще раз зацікавити Вас головною працею відомих економістів «Чому нації занепадають?».

Книга починається з історії про місто, розділене парканом. З одного його боку знаходиться місто Ноґалес штату Арізона (США), а з іншого - Ноґалес округу Сонора (Мексика). Втім, як правильно зауважують автори:

«Вони не мають різниці ні в географії, ані в кліматі чи хворобах, що притаманні цьому регіону, оскільки мікроби не мають жодних обмежень при перетині кордону між Мексикою та США. (...) населення Ноґалеса в штаті Аризона — нащадки мігрантів з Європи, а південні жителі — ацтеків? Утім це не так. Походження людей по обидва боки кордону цілком однакове.»

Попри всі схожості, мешканці живуть буквально у різних світах. Жителі американського Ноґалеса мають кращу освіту, медицину та вищі доходи. У мешканців мексиканського Ноґалеса все навпаки. В чому ж може полягати причина таких відмінностей?

Ноґалес не є першим таким прикладом, коли одна культура поділяє різні цінності. У чорновій версії роботи про роль культури Аджемоглу та Робінсон наводили приклад народу Ібго (Нігерія), де на початку ХХ століття існувало чотири різних типи політичних інститутів: від монархії до форм демократії. Тобто одна культура здатна створювати декілька культурних конфігурацій. Тому вважати географію чи культуру за вирішальні чинники не варто - лише враховувати як один із факторів. Тут доцільно згадати, що куди цінніший сам шлях суспільства. Саме тому Дуглас Норт ввів таке поняття як “path dependence”, або залежність від пройденого шляху. Одна частина міста Ноґалес пройшла свій шлях у складі США, а інша - Мексики, тим самим сформувавши зовсім інше інституційне середовище. До слова, коли ми говоримо про токсичний російський спадок та необхідність його повного демонтажу в Україні, ми також повинні зважати, що він став першопричиною низької якості наших інститутів.

Приклад самого Ноґалеса зачіпає й ширшу тему, а саме - чому у Північної Америки вийшло, а у Південної - ні. Місто ідеально відображає контраст безпосередньо двох Америк. Зокрема, в мексиканський частині немає доступу до суспільних благ на кшталт якісної освіти та медицини. Політичні права, а саме демократичний режим, який встановився у 2000 році, все ще слабкий та нерозвинений, що веде до низького рівня управління та численних проблем з корупцією, які сильно тиснуть на економіку. Водночас економічні свободи також обмежені - бізнесом займатися небезпечно, правоохоронна система слабка, а кількість бюрократичних процедур зашкалює. Все це в сукупності робить міста такими різними.

Висновок. Якщо подивитись на Україну в світлі робіт інституціоналістів, я б зазначив, що наш успіх залежить, в першу чергу, від її активних громадян, які й цікавляться питанням: «Чому у одних країн вийшло, а в інших - ні?» і найголовніше - «Що потрібно зробити?».