Рей Даліо. КНР майбутній гегемон? На каналі Money&Macro еконо | Konkretyka

Рей Даліо. КНР майбутній гегемон?

На каналі Money&Macro економіст Joeri Schasfoort розібрав книгу Рея Даліо, в якій автор пророчить крах США та успіх КНР, виходячи з власної моделі. Цей приклад, на мій погляд, ідеально показує, що стоїть за сміливими заголовками на кшталт «КНР - майбутня супердержава». На додачу, це зайвий раз нагадує нам, чому такі книги та «дослідження» публікуються видавництвами, а не академічними журналами (як-то The Review of Economics and Statistics та ін.).

Хто такий Рей Даліо? Успішний фінансист, що заснував фонд Bridgewater, під управлінням якого активів на 140 млрд дол. Ще у 2007 році він опублікував книгу, в якій у власній манері описав, як працює фінансова система. Далі Даліо приміряв на себе образ Кассандри і взявся будувати на основі історичних даних власну «модель», які, буцімто, передбачає падіння США та злет КНР.

Тема протистояння «наддержав» колись захоплювала й видатних економістів як Пол Самуельсон. Щоправда, його прогнози, що СССР пережене США до кінця ХХ століття, були провальними. Головна причина полягаэ в тому, що він будував їх на викривлених даних про “могутність” совка. Головна фішка комуністичних режимів - це малювати чи роздувати статистику. Не дивно, що через стрибок КНР та значні темпи його зростання з’являються прогнози щодо остаточних результатів її перегонів зі США.

Я не аналізуватиму всі публікації Даліо, а лише зверну увагу на його допис на Financial Times за 2020 рік. Там буквально з перших абзаців стає очевидною його прокитайська риторика. При цьому він будує картину світу на специфічних даних на кшталт, що економіка КНР співставна з економікою США. Проблема цього твердження полягає в даних, бо ніякої свободи збору статистики в КНР немає. Себто про реальний стан справ в їхній економіці говорити вкрай складно. До слова, автор Money&Macro навіть випускав на цю тему відео, де поставив під сумнів розмір ВВП КНР.

На додачу, Даліо зазначає про привабливість інвестицій в КНР. Попри те, що мова йде про цінні папери, важко не згадати того, що показує статистика (дані опубліковані Bloomberg) - іноземні інвестиції в КНР давно не зростають, якщо прибрати зі статистики КНР шуми на кшталт Гонконгу. Причому причиною такого «бойкоту» іноземних інвесторів є не відсутність «стратегічного мислення» Даліо, а доведений емпірично «Парадокса Лукаса». Який говорить про те, що якість інститутів та особливо захист приватної власності є ключовим параметром для руху капіталу.

Що не так з аналізом Даліо перегонів США та КНР. Автор Money&Macro підмітив, що, попри цікавість роботи з точки зору масштабу, Даліо при аналізі застосовує до США певний набір критеріїв, які ігнорує, порівнюючи з КНР. Як приклад, параметр боргу: Даліо ігнорує той факт, що борг КНР вищий за США та акцентує увагу виключно на ньому (про кредитний рейтинг, ставки та ризики згадок немає). Цікаво змінять картину й побоювання економістів щодо розміру ВВП КНР, який може бути значно нижчим за офіційні дані. Money&Macro наводить цікаві розрахунки, що загальний борг (державний, корпоративний та домогосподарств) може сягати 650%+ до ВВП, в той самий час у США - лише 300% (умовно не так важливий розмір боргу, як ціна його обслуговування). Аналогічна проблема і з даними про нерівність та внутрішньополітичну ситуацію у США та КНР. Буцімто у США намічається внутрішній конфлікт через приріст кількості протестів та розкол еліт. Але як цей показник заміряти в умовах авторитарного режиму КНР, який хронічно має проблему зі зворотним зв'язком? Простими словами, аналіз Даліо дуже специфічний…

Висновок. Сміливі заголовки, які йдуть проти економічного мейнстриму, здебільшого не підкріплені нічим, окрім спроб подати дані у вигідному для себе світлі. На додачу, помилково сприймати мейнстрим в економіці за ідеологію. Мейнстрим так чи інакше має свої праве та ліве крило на кшталт Менк'ю, Тейлора з одного боку та Кругмана чи Родріка з іншого. В той же час такі теорії, які ми бачимо від Даліо та інших, які умовно йому «протистоять» є специфічними та обмеженими.