Чому Московська імперія мала низьку продуктивність праці в агр | Konkretyka

Чому Московська імперія мала низьку продуктивність праці в аграрці? Перший сценарій для відео.

Нещодавно я написав сценарій для відео ініціативи Останній Капіталіст. Тому, рекомендую ознайомитись з ним за цим посиланням. Це, напевно, вперше, коли я робив щось подібне.

Ідея відео полягала в тому, аби розповісти в якому стані знаходилось селянство, яке зіграло вирішальну роль у становленні більшовизму. Тому, значну частину часу приділено увазі до так званого «аграрного питання». Яке також зачіпляло цікаву тему, а саме – низьку продуктивність праці; в аграрці імперії, за доступними даними, врожай на один гектар сягав всього 0.69 тон, на Заході – був у рази вищий.

Раціонально зауважити, що земельні наділи на одного селянина з часом зменшувались (частково в силу демографічного буму). Відповідно, селяни здебільшого вирощували стільки продукту, скільки було потрібно для підтримки їхньої життєдіяльності. Проте, це далеко не всі проблеми. Цікаво, але цю тезу критикує Пол Хлебніков у своїй докторській дисертації, яку він захистив у Лондонській школі економіки:

Земельний голод - поняття відносне: 30 акрів, можливо, було недостатньо для російського фермера з його марнотратними методами, але цього було достатньо, щоб привести датського молочного фермера до процвітання. Іншими словами, чим складніша система землеробства і чим інтенсивніша технологія виробництва, тим менший оптимальний розмір ферми. Таким чином, російський селянин-землероб міг так само легко задовольнити свій земельний голод за рахунок поліпшення виробництва, як і за рахунок розширення свого землеволодіння.
Цікаво: Пола Хлебнікова вбили в Москві у 2004 році, мав родовід від декабриста і – символічно – був знищений російською системою, як і його предок.

Проте, чому селянин в імперії був настільки відсталим в порівнянні з західним фермером? У відео є цікава згадка про дані перепису населення за 1897 рік, там у графі «Распределение населения по полу, возрасту и грамотности» ми можемо дізнатись, що лише 20% громадян були грамотними. Себто, при такому низькому рівні освіти навряд чи варто очікувати, що фермери будуть застосовувати передові технології. Тут важко не згадати мій пост, де я розповідав Вам про причини впровадження обов’язкової шкільної освіти в Британії. Це до певної міри дає розуміння різницю підходів держав, де є інклюзивні інститути (Британія) та екстрактивні (Московія).
Примітка: Тут одразу можуть з’явитись захисники СССР і навести його як приклад. Але я можу лише порадити почитати книгу історика Лорена Грэхэма «Lonely Ideas: Can Russia Compete?». На додачу, сам час змінився, і виклики для імперій зла – теж.

Окрім освіти, варто ще згадати й викупні платежі за панську землю, які були скасовані лише після революції 1905-1907 років, що викачувало фінансові ресурси з селянства. Про це також більш детально згадано у відео. Проте, головним негативним фактором можна назвати общину, яка володіла 80% земель на початку ХХ століття. Суть общини була в тому, що земля була в колективній власності, і перерозподілялася відповідно до демографічної ситуації в сім’ях общини. В результаті чого, стимулів вкладатись в отриману землю було досить мало, а ресурсів на якісь нові технології також не було. Царський уряд, особливо в добу Александра ІІІ, усіляко сприяв укріпленню общини, нівелюючи шанси селянства покращити своє становище.

Економіст Андрій Маркевич у своїй емпіричній роботі зазначав: «Наші результати показують, що обмежування права на землю, що накладавалися общиною, обмежували виробничі функції сільських домогосподарств загалом. Ми припускаємо, що інститут общини не забезпечував достатньої гнучкості, що дозволяло фермерам координувати зміни у своїх виробничих планах, як тільки інтенсивніші, механізованіші чи альтернативніші методи виробництва ставали прибутковими»

Висновок. Екстрактивні інститути Московії підтримували застарілі форми соціального об’єднання (община), ігнорували потребу освітньої реформи та обтяжували селянство важкими поборами (викупні платежі), як наслідок все це призводило до низької продуктивності праці та бідності селянства.