Чи могла ОУН(б) заснувати інклюзивні інститути? Завдяки посл | Konkretyka
Чи могла ОУН(б) заснувати інклюзивні інститути?
Завдяки послідовній дискредитації руху ОУН московитами (прим.: в пості про ОУН(б)), ми знаємо небагато цікавих історій про наш національно-визвольний рух. До слова, образ ОУН паплюжили навіть в добу незалежності - зокрема, через совєтський кінематограф, коли «українські» телеканали активно транслювали фільми на кшталт «Застава», «Вечный зов» тощо. Тому не дивно, що до 2014 року сильний зв’язок з тим явищем зберегли здебільшого землі Галичини та Волині, які були ядром національно-визвольного руху.
Ідеологія ОУН(б). Цей пост не претендує на досконале викладення історії руху - на меті лише описати підсумки одного зі з’їздів, а саме ІІІ-го Надзвичайного великого збору ОУН (б). Він цікавий тим, що ОУН Бандери змінила свій курс від ідей інтегрального націоналізму (далі - ІН), за Дмитром Донцовим, до ідей демократичних. Аби не заглиблюватися в саму ідеологію ІН, я перелічу деякі ключові засади. Зокрема, якщо говорити про політичні інститути, то за Донцовим державою повинен керувати вождь або «батько нації», більшість політичних інститутів мали бути екстрактивними, а сама система була вкрай ідеологізована. Ба більше, Донцов активно критикував демократію. Інший ідеолог напряму, Сціборський, прямо писав про переваги авторитаризму як мінімум на перших етапах існування держави.
Проте я б хотів підкреслити, що ідеї Донцова чи Сціборського варто розглядати, враховуючи принцип «історизму», який говорить нам, що не варто розглядати їхні погляди в контексті нашої дійсності - навпаки, необхідно враховувати час їх народження. Підкреслю, що час, в якому ми живемо, значно впливає на наш світогляд. Донцов проходив становлення в епоху занепаду української державності й, водночас, в епоху її героїв. Я не можу сказати експертно, але проголошені в роботах Донцова принципи вочевидь йдуть у розріз з тим науковим консенсусом, який ми маємо сьогодні, і це треба пам’ятати незалежно від Вашого ставлення до Донцова. Зокрема, достатньо згадати одне з найбільш цитованих досліджень економіста Дарона Аджемоглу про ключову роль демократії в економічному зростанні.
Які ж ідеї просував ІІІ-й Надзвичайний збір ОУН(б)? Ключовий момент - це відхід від засад, проголошених Донцовим. Історики мають різні погляди з приводу стимулів, що викликали ці зміни. Втім, я б схилявся до того, що лідери ОУН, побачивши міць Заходу, усвідомили необхідність перегляду своїх поглядів на західну демократію. Це говорить в першу чергу про те, що лідери ОУН шукали кращі ідеї та механізми для майбутньої української держави. В роботі Володимира Третяка «ІІІ-й Надзвичайний великий збір ОУН (б) як етап українського державотворення» автор описує, до чого прийшли ОУН в обговоренні образу майбутнього України:
«були задекларовані свободи в соціальній, економічній, освітньо-культурній та релігійній сферах життя. Йшлося про право на вільне володіння землею, націоналізацію промисловості та різні форми власності, гарантії гідних умов праці з усуненням різних форм експлуатації, її оплата, право на вільне створення профспілок для захисту робітників та їхньої участі в управлінні підприємствами, гендерну рівність, державні гарантії у сферах медицини, освіти, науки, опікування проблемами дітей та молоді, пенсійне забезпечення, свободу думки, друку, право на вільне віросповідання та відділення церкви від держави тощо.»
Невже ОУН виступала проти капіталізму? Варто звернути увагу на те, що це не була повністю завершена конструкція держави. Це був лише перший крок до формування майбутніх її засад. Надодачу, не можна забувати про вплив оточення - роль держави в економіці в досвіді провідників ОУН була значною. Вже згодом погляди поступово трансформуватимуться, коли оунівці потраплять на Захід. Для нас тут ключовим моментом є те, що ОУН шукала кращі конструкції для нашого майбутнього. На відміну від лідерів окупаційного режиму УССР, серед яких були українці, саме у лідерів ОУН були реальні шанси заснувати Українську державу на міцному фундаменті. Як показує історія, шлях до демократії та свобод завжди полягав в основі української ідеї державності.
