Яке повинно бути податкове навантаження? Частина І. Реакція н | Konkretyka
Яке повинно бути податкове навантаження? Частина І.
Реакція на цікаве опитування з запізненням, бо часу мало через постійні злагодження та виконання обов’язків покладених на ДФТГ, але я буду з Вами поки можу.
Якщо всліпу не апелювати до принципу індивідуального суверенітету, то податки не є «агресією» з боку держави. В ідеалізованому образі податки умовно прописані в «договорі» з державою. В той же час, громадяни через інструменти представницької демократії можуть «перепідписувати» цей договір на кожних виборах. Простими словами, коли ми говоримо про податки, то їхня велична виходить з програм політичних партій, які були обрані. Себто, більшість отримали праві партії, на кшталт «Республіканців» в США, то здебільшого просуваються ініціативи по зменшенню податків. Для прикладу, можемо згадати як адміністрація президента Трампа зменшила корпоративний податок та загалом проводила політику по послабленню податкового навантаження для населення. На додачу, проводились політики по дерегуляції та зменшенню розміру соціальних програм (атаки на Obamacare). Слова президента в 2020 році на форумі в Давосі:
«Також ми запустили найамбітнішу в історії кампанію зі зменшення бюрократичних вимог, які вбивають робочі місця. На будь-яке нове правило - скасовуємо вісім старих, що в середньому заощадить кожній американській родині 3100 доларів щорічно».
Ці ідеї були одними з ключових у передвиборчій кампанії Трампа. Тобто, виборці в США, проголосувавши за це, розмінявли умовно потенційні нові соціальні програми на можливість залишати собі більше грошей. В той же час, коли владу отримують ліві партії, в даному контексті «Демократи» (умовно ліва), то відбувається зворотній ефект. Хоч президент Байден ще не скасовував податкові реформи Трампа, тим не менш, політика його адміністрації відрізняється, зокрема розглядаються проекти про податки для багатих і тп.
До чого приклад зі США? В перше чергу для того, щоб ми розуміли, що ставки податку, як і соціальна допомога, виходить з «договору», який укладено між виборцями та обраними їхніми представниками. Проте, в Україні наша демократія ще дуже молода, а наш виборець, в широкому сенсі, не підготовлений. Нагадаю слова Бернарда Шоу: «Демократія не може бути ефективнішою за рівень людського матеріалу, з якого зібрані її виборці». Відповідно, обіцянки політиків чи тим паче програми партій часто несуть в собі лише гасла. Для прикладу, коли Зе йшов на вибори, він обіцяв нову податкову, яка стане сервісним центром. Однак, чи стала вона бодай на нього схожа станом на грудень 2021 року? Отже, в силу слабких важелів впливу на політичні партії, на відміну від США, незалежно від того, кого у нас обирають “право” чи “ліво”, ми не отримуємо подібну зміну політик.
В той же час, наші громадяни часто самі не знають скільки податків платять. Тому, тут варто додати, що ініціатива на кшталт “за кошти платників податків”, яку я спершу сприйняв скептично, насправді дає бодай привід замислитись громадянам на тему податків. Ще одним важливим фактором є діалог з громадянами чи та сама просвітницька діяльність. Вона може будуватись на різних ідеях, зокрема, ліві можуть апелювати до соціально-економічних проблем, які можна вирішити за рахунок збільшення податкового тягаря. В той же час праві будуть звертати увагу на те, що впровадження державою тих чи інших соціальних програм не є ефективним. Проте, обидва табори можуть мати схожі погляди на виклики, які й справді вирішують податки: оборона, освіта, інфраструктура та деякі трансферти вразливим частинам суспільства. Однак, в усіх випадках ліво чи право вирішальну роль грають вибори, на яких громадяни обирають який шлях для них виглядає переконливіше.
На щастя, демократія дає нам можливості для справжньої конкуренції ідей: головне, щоб ті, хто їх проповідує, самі в них щиро вірили, а не гралися з “електоратом”. Далі буде…
Конкретика | Patreon | Блог
