Соціальні програми це видатки чи інвестиції держави? Як соціал | Konkretyka
Соціальні програми це видатки чи інвестиції держави? Як соціалка може окупитись?
Трансферти з бюджету для вразливих верств населення або податкові вирахування часто грають куди більш значну роль, ніж здається на перший погляд. Більше того, соціальні програми можуть окуповуватися, себто це не просто видатки, а інвестиції. На перший погляд, звучить дивно, але є цікаве дослідження, опубліковане в авторитетному NBER, яке підтверджує мої слова.
Економіст з Техаського університету Ендрю Барр та колеги дослідили дані по успішності в школі та зарплати понад 600 000 американців 30–40 років, які народилися в сім'ях з низькими доходами. Вони розділили досліджуваних на дві групи, у першої батьки отримали додаткові $1000–1800 (на умовно 1980 рік) від держави відразу після їх народження, в другій групі сім’ї з порівняними доходами таких виплат не мали. Порівнявши результати, вони виявили, що перші краще навчалися і мали менше проблем із поведінкою в дитинстві, а в 30+ років заробляли як мінімум на 3–4% більше. Тільки цього, за розрахунками авторів, вже достатньо, щоб вкладення держави в немовлят принесли прибуток, повернувшись у вигляді додаткових податкових надходжень.
Вплив на доходи дітей, сім’ї яких отримували допомогу - дуже значний, ось що зазначають автори:
Загалом, ми виявили, що на кожну додаткову 1000 доларів у дитинстві діти заробляють як мінімум на 1-2 відсотки більше у віці 20 років, а у віці 30+, можливо, ще більше. Ефекти для чоловіків, для яких у нас є найсильніший сигнал індивідуального доходу, вдвічі більше.
Чому інвестиції в немовлят окупаються? Все дуже просто: чим вищий людський капітал у людини, тим більші її доходи. Освіта виступає ключовим фактором, який впливає на заробіток. Відповідно, за умови, що батьки отримавши виплати від держави спрямують їх на покращення життя дитини (це можна контролювати через ваучери і тп) та на її навчання, значно впливають на доходи дитини в майбутньому. Відповідно, тим більше податків така дитина, коли виросте, зможе виплатити. Себто, соціалка в цьому контексті є інвестицією.
В цьому світлі, можна згадати роботу лівого економіста Тома Пікетті, який в своїй праці «Капітал в ХХІ столітті», крім знаменитої формули r>g, опису якої приділив майже всю книгу, зазначав про нерівність з дитинства. Він посилався на дослідження про доступність вищої освіти в США:
Дослідження показало, що частка дипломів про вищу освіту, отриманих дітьми, чиї батьки належать до двох нижніх кластерів ієрархії доходів, у 1970–2010 роках зупинилася на рівні 10–20%, тоді як для дітей із батьками у верхньому кластері вона зросла від 40% до 80%. Іншими словами, дохід батьків став майже абсолютним провідником доступу до університету.
Проблематика доступності освіти не тільки в її платній основі (можуть бути державні та приватні гранти для вразливих верств населення), а й в підготовці - школа дуже сильно впливає на потенціал дитини. Відповідно, покращення якості освіти є ще одним важливим фактором, який може зменшити нерівність.
Якщо зважити на дослідження Барра, проблема нерівності з дитинства або її зменшення, може бути вирішена, шляхом створення дизайну політик, які будуть направлені на вразливі верстви населення з метою підвищення їхнього людського капіталу. Простими словами, боротьба з нерівністю, яка є зараз ключовою темою в мейнстрімній економічній науці, може мати й інші шляхи вирішення, крім ідей додаткового податку на багацтво.
Проте, варто розуміти, що копіювати політики, які застосовувались в США варто не “copy-paste”, а адаптуючи їх, до наших реалій та інституційних умов. Нам варто памятати,людський капітал дуже сильно впливає на економічне зростання, що описано в багатьох дуже цитованих дослідженнях.
Конкретика | Patreon | Блог
