Теорія порівняльних переваг. Чому ІТ та чому в Україні не буде | Konkretyka

Теорія порівняльних переваг. Чому ІТ та чому в Україні не буде розвиненої промисловості?

Хочу запропонувати Вам поглянути на проблематику ідей щодо повернення “могуті” промисловості в Україну трішки під іншим кутом. Ми часто чуємо ідеї про необхідність будувати заводи чи активно залучати іноземних виробників і тп. Зазначу, що самі ідеї є правильним, але часто вони зводяться в абсолют через що створюють завищені очікування.

Я вже згадував про теорію порівняльних переваг Давіда Рікардо, коли наводив цікавий кейс з роботи економістки Естер Дюфло. На цей раз знову згадаємо про цю теорію та про важливість розвинених індустрій для залучення іноземних складних підприємств.

Про теорію порівняльних переваг Давіда Рікардо можна знайти згадки в будь-якому мейнстрімному підручнику з економіки. Зокрема, підручник Principles of Economics зазначає:

Ідея про те, що члени суспільства (прим. або держави) отримують вигоду, спеціалізуючись на тому, що вони вміють краще всього, має довгу історію і є однією з найбільш важливих і потужних ідей у всій економічній науці. Давід Рікардо, британський економіст XIX століття, точно сформулював це питання. Відповідно до теорії порівняльних переваг Рікардо, спеціалізація і вільна торгівля приносять користь всім торговими сторонам, навіть якщо деякі з них є «абсолютно» більш ефективними виробниками, ніж інші.

Здебільшого в підручниках для простоти розуміння наводять приклад, умовно Джейн та Біла, які живуть на острові. Якщо обидва будуть колоти дрова та збирати горіхи та ягоди, то це буде менш ефективно в силу того, що вони обоє володіють своїми абсолютними/порівняльними перевагами. Зокрема, Джейн може краще шукати та швидше збирати горіхи та ягоди, а Біл більше нарубати дров. В такому тандемі обидві сторони, обмінявшись своїми продуктами, отримають вигоду.

Якщо переходити до країн, то все звісно набагато складніше, бо їхні абсолютні чи порівняльні переваги складніші і формуються десятиліттями. Умовно, Джейн може накачати м'язи і теж рубати дрова, а Біл може тренувати витривалість і буде більш ефективним для пошуку горіхів. Відповідно, обидва можуть опанувати переваги один-одного, хоча стимули для обміну все ще залишається, бо витрачати час в їхніх умовах “безлюдного острову” краще на щось одне. Країни швидко набути тих чи інших переваг швидко не можуть і більше того часто вони їм просто недосяжні.

Сьогодні, коли компанія, яка виробляє складну продукцію, буде шукати де розмістити свій новий завод, вони звернуть увагу туди, де буде концентрація їхніх постачальників, комплектуючих або інфраструктура для доступу на ринки збуту. Те саме стосується і її кадрової політики: вона буде підібрати собі ту державу, де ринок праці може забезпечити її кваліфікованими робочими руками. Наприклад, якщо TSMC захоче побудувати новий завод для виробництва чіпів, вона піде в країну, де ринок праці забезпечить її кадрами, а місцеві виробники комплектуючими. Як правило, це все зустрічається лише в тих країнах, де існує індустрія, а освітня система випускає відповідної якості робочу силу. Саме тому є, свого роду, спеціалізація навіть між країнами Заходу, де кожна з них виробляє краще щось своє.

Висновок. Теорія Рікардо нам розповідає не лише про переваги вільної торгівлі, але й дає можливість замислитись про свої переваги. Наприклад, розвинені індустрії електроніки Кореї, Тайваня чи США або кваліфіковані кадри верстатобудування в Німеччині будуть приваблювати відповідно такі ж компанії або суміжні з ними. Себто, всі потенційні складні промислові об'єкти, які можуть зробити значний вклад в економіку, наблизивши нас до ХХІ століття в Україну, навіть з хорошими інститутами не підуть. Тому, нам варто сконцентруватися на розвитку своїх індустрії, які мають абсолютні (агро) та порівняльні (ІТ) переваги. Звісно, не треба закриватись від інших можливостей, проте вся увага повинна бути націлена на розвитку секторів в яких ми вже маємо сформовані індустрії. Особливо мова про ІТ, єдина індустрія ХХІ століття в Україні.

Конкретика | Patreon | Блог