З чого починається шлях до «економічного дива»? Думаю для тих | Konkretyka

З чого починається шлях до «економічного дива»?

Думаю для тих, хто прочитав пости з економічної історії про проблематику політичних інститутів Польщі, Вюртенберга та Голландської республіки, могло виникнути питання: Якщо сам по собі «сильний парламент», який ведуть еліти, не призводить до зростання економіки, то тоді які інститути можуть це зробити? Відповідь знаходиться в загальних інститутах (Generalized institutions) —це інститути державного порядку, які підтримують в суспільстві принцип, що «правила гри» для всіх рівні. Загальні інститути протиставляються спеціалізованим (particularized institutions), які в свою чергу направлені на протилежне, себто, на створення правил для привілейованих груп в суспільстві.

Однак як країнам вдавалось переходити від спеціалізованих інститутів до загальних? Питання дуже актуальне, бо всі ми знаємо з історії, що держави Європи слідували спеціалізованим інститутам. Наприклад, знать мала привілеї чи інститути приватного порядку (гільдії і інші обʼєднання), отримували привілеї (приклади Польщі та Голландії) тощо. Себто, спеціалізовані інститути, які гальмують економічне зростання, але з часом почали посилюватись загальні інститути. Про цей процес пише професорка Огілві на основі великої кількості досліджень:

На практиці ціла низка соціально-політичних чинників, на додаток до наявності представницьких інститутів, таких як парламенти, допомогли змістити баланс у бік загальних інститутів в економіці в ширшому сенсі. Один напрям досліджень наголошує на появі фіскальних систем та фінансових ринків, які звільнили держави від фінансової залежності від надання привілеїв групам зі спеціальними інтересами (Schofield, 1963, 2004; (…)). Другий напрямок зосереджується на важливості високодиверсифікованої міської системи, в якій міста не діяли узгоджено, а скоріше конкурували та обмежували можливості один одного в отриманні привілеїв від політичної влади (Rabb, 1964; (…)). Третій напрям досліджень підкреслює важливість наявності різноманітної соціальної структури, яка включає заможних, чітко виражених та політично впливових осіб, які бажають займатися підприємницькою діяльністю, але не є членами привілейованих груп інтересів, а отже, схильні заперечувати проти спеціалізованих інститутів, що встановлюють бар’єри для входу на ринок (Rabb, 1964; (…)). Певна підгрупа цих соціально-політичних факторів, що зміщували баланс від спеціалізованих до загальних економічних інститутів, переважала в усіх тих середньовічних та ранньомодерних європейських суспільствах, які переживали успішне комерційне зростання. Але після 1500 року ці фактори збіглися у двох європейських державах, Нідерландах та Англії, де загальні інститути набули сили та де економічне зростання значно прискорилося (De Vries and Van der Woude, 1997; Ogilvie, 2000, 2011). Загальні та спеціалізовані інститути продовжували співіснувати в усіх ранньомодерних суспільствах, але ті з них, де загальні інститути домінували, насолоджувалися швидшим економічним зростанням, не лише в торгівлі, але й у сільському господарстві та промисловості, як ми побачимо в наступних розділах.

Епілог посту. В більшості робіт, на які посилається Огілві, зазначається про те, що інституційні зміни відбувались поступово і залежать від великої кількості чинників. Себто не існувало якогось великого замислу чи універсальних методів. Наприклад, в один день еліта не вийшла і сказала: «всі живемо по правилах». Тому в цьому плані мої висновки з приводу ролі еліти, які я раніше озвучував, є неточними.

Проте що дає Україні розуміння чинників, які описала Огілві? Ми можемо посилити загальні інститути в умовах сьогоднішнього світу шляхом популяризації ідей, підтримки неолігархічного чи брудного капіталу (ІТ компанії тощо) та своїми діями, які будуть направлені на підвищення якості виборця в Україні. Лише таким чином ми досягнемо бажаних змін.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог