Виступ Пригожина та особливості диктаторів. Як нам відомо з п | Konkretyka
Виступ Пригожина та особливості диктаторів.
Як нам відомо з прикладів деяких авторитарних режимів, вони справді можуть бути ефективними на певному проміжку часу. Однак, ця ефективність значною мірою спирається на лідера та його вміння створити систему, яка може забезпечити економічне зростання та політичну стабільність. Наприклад, глибоке втручання в економіку при Паку Чон Хі в Кореї або Лі Куан Ю в Сінгапурі створило фундамент для економічного зростання. Більш пізні приклади – та сама Прусія, яка на фоні більш прогресивних сусідів була пруткіша у проведенні інституційних реформ.
Причина того, що авторитарні лідери прагнуть якісних перетворень, прихована в їхніх переконаннях та набутому досвіді. До прикладу, Пак Чон Хі був офіцером японської армії та пройшов другу світову, де на власні очі переконався, як сильно вирішують технології. Тому він, можна сказати, «зненавидив» аграрний образ Кореї і за всяку ціну прагнув індустріалізації своєї країни. Через це він активно вкладався в людський капітал та ледве не буквально тримав еліту під дулом пістолета. Використовуючи елементи глибокого втручання держави в економіку та користуючись зовнішньою конʼюнктурою, він досяг бажаного. Більше того, несвідомо він заклав основи нового корейського суспільства. Резултатом цього Корея еволюційним шляхом та десь щасливим збігом обставин пройшла шлях до нормальної країни.
Для чого приклад Пака та Московія? До того, щоб Ви могли поверхнево познайомитись з авторитарним лідером у якого вдалось не тільки змінити Корею, але й своїми діями вплинути на її успішне майбутнє. В Московії до слова, також колись була подібна Паку людина, хоча й з значними відмінностями. Я вже згадував його на каналі - це генерал Корнілов, який в свій час підняв бунт. Саме з ним сьогодні порівнюють Пригожина. І це дуже добре, що у московитів такі асоціації, бо вони не відають між ними різницю, а вона справді колосальна.
Заколот (проти Тимчасового уряду), а потім і повстання проти більшовиків генерала Корнілова, супроводжувався не з абстрактними гаслами «за справедливість» або проти «падонков» і інші пусті слова на які все ще ведеться Іван. Він мав нарис програми (написана разом з іншими генералами): від гарантій прав власності, свободи друку, армії за британським взірцем до найголовнішого - демократії. Він виступав за республіканський лад, себто в якому представницька демократія буде відігравати ключову роль у прийнятті рішень. Більше того, сам Корнілов був по-справжньому бойовим генералом і навіть гетьман Скоропадський, з усім скепсисом щодо нього як політика, відкликався позитивно. Найголовніше те, що він приймав колективні рішення до яких долучались як освідченні генерали, так і інтелігенція та професура. Простими словами у Корнілова були всі шанси разом з іншими своїми спільниками створити справді ефективний перехід в Московії на цивілізовані рейки. Але, на щастя, цього не сталось, бо в умовах демократизованої Московії наша держава скоріш за все була б остаточно поглинута чужинською культурою.
Що ми маємо в образі Пригожина? Ключовий момент – це звичайний рентовик, який заробляв при Путіні на його армії з 2006 року. Людина, яка наймала зеків на війну та той, хто є автором найкращого косплею на Жукова з його мʼясними штурмами в Бахмуті. Прихильник виключно совкової та свого роду мобілізаційної економіки. Він не має не тільки освіти рівня Пака Чон Хі чи Корнілова, а скоріше взагалі книжок не читав. І тепер уявіть, що за цього ватажка виступає половина армії московитів та маса людей в тому ж Ростові і інших містах Московії.
Епілог. Рівень московських ватажків впав настільки низько, що напевно ми можемо справді казати, що Московії поступово настає кінець. Найстрашніше, що її зникнення коштує нам дуже дорого і це неспівмірна ціна. Іван жив завжди як раб і йому подобалось це, він ностальгує за совком, царем чи «Руссю» і так і не зробив висновки, чому він всю свою історію «ніщій». Нам, у свою чергу, можна лише порадіти з приводу деградації нашого та Європи головного ворога.
Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог
