Цой та Тальков чи нормально, що пісні московитів грають в наши | Konkretyka

Цой та Тальков чи нормально, що пісні московитів грають в наших містах? Які ідеї вони в собі несуть?

Хто такі Тальков та Цой? На мій погляд, ці двоє ідеально уособлюють образ московита. Чому? Все дуже просто: Тальков відповідає за ностальгію по добі рабства, а Цой за принцип «внє політікі», який приводить до влади диктаторів. Давайте детальніше про творчість обох.

Почнемо з Талькова, пісні якого поширюють московські міфи та прославляють окупантів. Наприклад, пісня «Росія», де текст дуже насичений московською пропагандою: «Твой Петербург мирил врагов высокой доблестью полков. В век золотой Екатерины». Нагадаю, що Катерина ІІ була авторкою загарбницьких війн, закріпачення населення в Україні та посилення кріпосного права в імперії. Зокрема, вона посилювала позиції поміщика проти селянства, до прикладу:

- указ від 17 січня 1765 року про право поміщиків відсилати на каторгу селян на власний розсуд.
- указ від 22 серпня 1767 року про заборону селянам жалітись на поміщиків. Мова тут була про те, що селяни могли публічно просити захисту в імператриці, а це її дратувало та було все одно, що її бюрократичний апарат такого захисту не давав.

І це далеко не все… Він усюди, де міг, возвеличував ніщу імперію в суміші з використанням плагіату чужих західних пісень. Тепер уявіть, що пісні співака, який прославляв Московію, грають в українських містах. У мене на фоні цього виникає одне питання до фанатів творчості московита, яке я задам словами депутата Думи імперії Мілюкова, але людською мовою: «Що це - дурість чи зрада?».

Цой. Нещодавно у Львові був скандал, коли «громадянин» грав пісню Цоя в центрі міста. Після чого він був затриманий, а за нього почали заступатись від Арестовича до навіть військових з підписами «Цой жив». Однак ким була ця людина і що вона з собою несла? Давайте почнемо з пісні «Хочу - перемен», де є відомі слова: «Пеpемен тpебyют наши сеpдца». Цю пісню московити використовують на протестах, але є один нюанс, вона не несе в собі протестного змісту. От що сказав учасник групи Цоя (і не він один):

«Люди, которые на митингах поют эту песню, вызывают у музыкантов шутки и смех. Не больше. «Перемен» писалась не для толпы. Не для стада. Местоимение «наши», используемое в тексте, относится к очень узкому кругу людей. Самых близких, с которыми, возможно, ты сидишь рядом на кухне каждый вечер. Это всё глубоко личное.»

З відкритих джерел по Цою можна побачити, що в нього не було публічної політичної позиції. Тобто, він навіть не наважився на те, що робив Тальков, який бодай вступав у конфлікт з більшовиками. Цой у свою чергу проповідував найогидніший з принципів - бути «поза політикою».

Принцип «поза політикою», означає, що Ваші діти будуть жити при диктаторах. Бо якщо не цікавитись політикою, не мати публічної позиції, то значить, що ніяких реформ, кращого життя не буде. Причому не обовʼязково підтримувати ту чи іншу політичну силу, але необхідно підтримувати ті сили, що виступають за політичні та економічні реформи, за зміни, які будуть полегшувати життя. Зазначу, що всі мейнстрімові економісти сьогодні скоріше погодяться з думкою, що саме громадянське суспільство є головною рушійною силою для змін в державі.

Епілог. В усіх випадках, коли на вулицях звучить московська пісня, треба справді використовувати цей вираз «Що це - дурість чи зрада?». Окрім цього, московські пісні як і мова робить наших людей близькими до Московії. Починаючи від споживання токсичного контенту до ментальної близькості. Таким чином, ми маємо розколоте суспільство, де одна частина усвідомила, що весь московський спадок це токсика, а інша тримається за його частину. Результатом цього в країні є ледве не два народи, і це не спроба поділу, це констатація шизофренії та стокгольмського синдрому частини нашого суспільства. Підтримка Цоя та Талькова в Україні це не тільки популяризація їхнього примітивного світогляду, але й зближення з агресором.

Конкретика | ПригоститиАвтораКавою | Блог