Золота середина: чи існувала вона в імперії? У відповідь на п | Konkretyka

Золота середина: чи існувала вона в імперії?

У відповідь на попередню статтю, в якій ми детально розглянули економіку та різні сторони Російської імперії, надійшло цікаве питання: «Чи була епоха капіталізму в імперії золотою серединою?». Дійсно, імперія на початок XX століття завдяки застосуванню капіталістичних принципів мала такі характерні риси: низькі податки, свобода підприємництва, мінімальна бюрократія, як наслідок - значний стрибок вперед.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/articles-ukr/ekonomika-rosijskoyi-imperiyi-abo-mify-ta-uroky-zagybloyi-derzhavy.html

«Лірика»: Проте важко сказати, що імперія взагалі усвідомлювала капіталістичні ноти та сенс, який несла в собі ця епоха. Насамперед ми можемо це побачити з рішення імператорської адміністрації стосовно майна того ж «Сіменс»:

«30 декабря 1916 г. Николай II подписал указ о ликвидации компании и введении государственного управления с частичной национализацией (...) создав взамен его новую акционерную компанию с участием государства» [1].

Звісно, можна сказати, що на той момент тривала війна з Німецькою імперією, але «Сіменс» була приватною компанією й увесь зв'язок із німцями зводився до національності акціонерів.
Держава в умовах війни має право обмежити фінансові операції з агресором, але не може зазіхати на право приватної власності (це принцип, який повинен бути непорушним!). Нагадаю, що є ряд досліджень та робіт, починаючи від Адама Сміта до Робінсона, які говорять, що інститут приватної власності та свобод забезпечив економічний стрибок державам Заходу.
Хоча тут варто зазначити, що обмеження щодо німецького чи японського приватного бізнесу вчиняли й держави Заходу, що своєю чергою говорить про недостатню відданість принципам приватної власності та схильність до підтримки радикальних гасел.
Важлива примітка: Вкрадене майно чи майно, набуте в дусі приватизації 90-х, не підпадає за способом надбання під визначення приватної власності. Умовно націоналізувати його також неможливо (з ряду причин), але це підприємства та «капітал», для яких повинен існувати спеціальний податковий режим (вищі податки, аніж в інших громадян та компаній).

Повернемося до початкового питання - чи була золота середина? Ні, імперія переймала все у країн Заходу, і у разі зміни парадигми, скоріш за все, почала б робити те саме. В бюрократичних кабінетах та частково навіть в науці, яка була дійсно ближчою до європейського виміру, не було розмов про вільну економіку. Вони просто використовували чинний механізм.
Щобільше, імперія все частіше цікавилася тим колосальним капіталом, який був накопичений підприємцями в добу свобод. Тому міністр фінансів П. Л. Барк вже в кінці 1916 року пропонував запровадити дискримінаційну прогресивну шкалу подохідного податку з 1% до 12% [2]. І це в умовах, коли відставання від США все ще було значним, що говорить про відсутність орієнтиру на збагачення власного населення, а вже потім його оподаткування, як це зробили в країнах Заходу.
А що там революціонери? Тимчасовий уряд виглядав цікавіше, бо до його керівництва долучилися Михайло Терещенко та інші підприємці, але через стан війни та недооцінення лівих сил їх ідеї провалились. В якомусь сенсі Тимчасовий уряд продемонстрував вже нам приклад, що неможливо провести докорінні зміни згори, бо все починається з суспільства.

Висновок. Доба капіталізму в імперії це лише світла сторона епохи царів, але це був скоріш світовий тренд, ніж свідоме рішення. Для України той період теоретично є вагомим, бо саме він дав старт українському підприємництву, яке було згодом зруйноване більшовиками та відроджене вже наприкінці 80-х років разом з кооперативами. На щастя, сьогодні ми бачимо продовження того духу в особі ФОПів та тих, хто з ФОП перетворився на повноцінну компанію.
Увага Конкретики до умов для підприємництва/медіанної ЗП в Україні й надалі буде максимальною, бо я пам'ятаю важливе гасло: Не підприємці відкрили Америку, але вони її побудували.

Джерела:

1. https://new.siemens.com/ru/ru/kompaniya/o-nas/istoriya-siemens/kompaniya/1853-1918.html
2. Экономика и жизнь. № 45. 2016 г.