Як СРСР підштовхнув Захід до демонтажу «laisser-faire». Laiss | Konkretyka

Як СРСР підштовхнув Захід до демонтажу «laisser-faire».

Laisser-faire - принцип невтручання держави в економіку, який домінував в економічній науці протягом всього ХІХ століття й аж до 30-х років XX століття (особливо уважні знають, що перше зазіхання на laisser-faire відбулося під час впровадження «ПДФО» в США та Британії).
Однак у 1929 році почалася Велика депресія, тож падіння американської економіки майже у два рази змусило інтелектуалів шукати вихід з ситуації. Бо традиційно, щойно настають важкі часи, популістичні ідеї починають домінувати в суспільстві - як наслідок, відбуваються революції.
Піднесення Радянського союзу у добу НЕПу змусило багатьох звернути увагу на схід Європи. Цей факт підтверджує й один з найавторитетніших економістів - Мішель де Фрей у своїй фундаментальній праці «Історія макроекономіки»:

«В 1930-ті роки потужний економічний стрибок в Росії створював реальну можливість для партій, які тяжіли до ідей комунізму, забезпечити собі перемогу на виборах (або захопити владу менш традиційним способом) (…) Простими словами, капіталізм опинився в небезпеці як з економічної, так і з політичної точки зору, і Кейнс (прим.: головний “руйнівник” laisser-faire) розумів, що для виживання необхідно зробити важливі зміни» [1].

Увага економістів тої доби до СРСР не дивна, бо навіть з комплексного дослідженням Андрія Маркевича та Марка Гаррісона [2] ми можемо побачити, що до кінця 1930-х економіка повернулася на рівень 1913 року. А з урахуванням колосальних економічних втрат (приблизно -80% випуску промислової галузі) під час Громадянської війни 1917-1922 подібний стрибок за 10 років виглядав з точки зору кількісних показників дивовижним.
Звісно прихильники лівого шляху на Заході не знали реальної ціни подібних перетворень. Однак у стані глибокої економічної кризи навряд хтось був готовий прораховувати ціну на майбутнє. Тому не дивно, що навіть президент США Рузвельт проштовхував ідею «кодексів конкуренції» (скасовані всупереч волі Рузвельта Верховним судом США), які за своїм принципом походили на радянську модель (регулювання цін тощо).
На фоні вищепереліченого Кейнс і починає діяти, публікуючи спочатку свій «Трактат про гроші» у 1931 і вже у 1936 році «Загальну теорію». В цих роботах він розпочав нову сторінку в макроекономіці, де участь держави була емпірично (формально) та теоретично переосмислена. Фактично саме з того часу з'явилися сучасні підходи, які застосовуються державами (соціальна підтримка, широке втручання в час кризи, державні інвестиції). Передбачувано, що самого Кейнса через його роботи звинувачують у прорадянських поглядах, до того ж він дійсно двічі був в СРСР - у 1928 та 1936 році, ба навіть позитивно про нього відгукувався (відомо з різних джерел). Проте той самий Мішель де Фрей вказує на інше:

«В розумінні Кейнса (прим.: демонтаж laisser-faire) не означав прихід соціалізму. Навпаки, його завдання було в тому, щоб не допустити його появи та зберегти демократичні цінності» [3].

З усім тим, з тої ідеї регулювання широка фіскалізація стала основою державної політики й до принципу laisser-faire масштабів XIX ст. більше не повертались.

Висновок. Дивовижні кількісні показники, а саме стрибок 20-х в СРСР та динамічний розвиток 30-х, підштовхнули багатьох на Заході до перегляду обсягу участі держави в економіці. Про що мова, якщо навіть видатний Пол Самуельсон в 1960-х (знову таки в добу економічного стрибка СРСР) припускав, що США ризикують програти на дистанції (і це не було пов'язано зі статистикою СРСР, бо у ЦРУ мало власну статистику). Однак історія показала геть інші результати.
Чим повчальна ця історія? Сьогоднішня прихильність США (домінанта прогресивізму думки) до лівих принципів буде провокувати зміни по всьому світу.
Фіскалізація близько...

Джерела:
1. Мишель де Фрей. История макроэкономики. От Кейнса к Лукасу и до современности. С. 4.
2. Andrei Markevich та Mark Harrison. Great War, Civil War, and Recovery: Russia’National Income, 1913 to 1928. P. 10
3. Мишель де Фрей. История макроэкономики. От Кейнса к Лукасу и до современности. С.8.