Іноземні інвестиції в Україну, або робота за 400 євро Оскіль | Konkretyka

Іноземні інвестиції в Україну, або робота за 400 євро

Оскільки більшість ЗМІ в Україні в тому чи іншому випадку близькі до олігархату чи іноземних грантових організації, вони періодично розповідають про «ефективних менеджерів олігархів» та «крутих іноземних інвесторів».

Всі цитати узяті зі статті УП:
https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/

Для початку: що нас повинно цікавити в іноземних інвестиціях? (перелічу не всі фактори) В першу чергу, можливість інтегрувати свої фірми у іноземні промислові ланцюги чи отримати доступ до технологій (тут класично кейс Сінгапуру та його програма обміну досвідом з іноземними компаніями та місцевими підприємцями) або висока оплата праці робочої сили (як, наприклад, ІТ-компанії EPAM, Luxoft, Global Logic та інші).
Особливо уважні зазначать, що наші ІТ-спеціалісти отримують менше, ніж на Заході, але у порівнянні із ЗП всередині України ми маємо зовсім іншу картину. Якщо, умовно, заводи йдуть в показниках загальнодержавних ЗП, то ІТ оплачує свою робочу силу вище них. Цей контраст ми чітко бачимо навіть у статті від УП:

Рівень заробітку на заводах доволі високий, якщо порівнювати з тим, скільки працівники отримували раніше. (…) У 2017 році ми говорили вже про 300 євро, а у 2018 році – про 400 євро, – розповідає Матис.

Другий не менш сумнівний постулат - це виграш від таких підприємств місцевим компаніям:

(...) з приходом іноземних інвесторів місцевий бізнес отримав більше можливостей для розвитку. "Хтось продав їм меблі, хтось змонтував системи зберігання продукції на складах, хтось возить працівників на роботу, годує, лікує. У 2018 році в Львівській області міряли мультиплікатор Кейнса. Він показав, що одне робоче місце на виробництві створює 1,8 робочого місця в суміжних галузях. Крім того, це суттєво піднімає рівень оплати праці, – каже Матис.

Тобто Ви вже можете оцінити «шалені» переваги входу цих компаній на наш ринок. Звісно, робота на цих заводах є працемісткою, тобто висококваліфікованої робочої сили не потребує (можливо на окремих етапах), тому низькі ЗП. Однак, компанії використовують дивний опис для своїх переваг:

За словами генерального директора ODW-Elektrik Міхаеля Трауда, середня зарплата працівників на заводі становить майже 14 тис грн. За останні п'ять років вона зросла на понад 7 тис грн. Конкуренція створює умови для зростання зарплат у регіоні. Особливо зважаючи на соціальний пакет, який пропонують робітникам іноземні інвестори (розвезення на роботу і додому, безкоштовні або пільгові обіди, стажування за кордоном).

Тобто мова не про медіанну ЗП, що є більш коректним показником, якщо нам цікаво скільки грошей отримує більшість, а саме про середню, яка завжди вища ніж та, яку отримує більшість населення (медіанна). Зручний показник для розповідей про кінець «епохи бідності».
Зауважу, не все пофарбовано чорною фарбою і є згадки, що іноземний бізнес починає цікавитись мізками наших громадян (хоча з нашими непрохідними у світові рейтинги ВНЗ це велика проблема). Проте конкретики чи якихось великих програм поки не впроваджують.

Що ж робити? Або мріяти: Інтегрувати ІТ-компанії на основі пряників (фіскальних і тп.) з українськими ВНЗ. Зробити дійсно державною ціллю реформу освіти, щоб кардинально змінити не тільки умови життя для вчителів шкіл та викладачів ВНЗ, але й принципи навчання для учнів/студентів.
Якщо є інтерес залучати іноземні інвестиції, то для цього варто створити умови для створення індустрій, де потребується висококваліфікована робоча сила, а не перетворення нашої території на державу працемісткої робочої сили з низькими ЗП, але з іноземними інвесторами...

Плани: В Серпні буде ряд цікавих статей до Дня Незалежності та обрана Патронами велика тема про роль податків в економічному зростанні.