Чому ІТ-індустрія це остання надія України? Експортна стратегі | Konkretyka

Чому ІТ-індустрія це остання надія України? Експортна стратегія.

Заздалегідь зазначу: автор не айтішник, ІТ-індустрія мене цікавить лише з точки зору збільшення середнього класу (головна складова для внутрішнього ринку) України та відсутність в індустрії олігархату, який крім "виростив, викопав, продав" більше ні на що не здатен (ну ок, щось «може» Універсал банк Тігіпка, який супортить Монобанк).
Спочатку цифри (дані з Асоціації IT Ukraine, держстату та DOU у 2020 році): індустрія зростає на 20-25% на рік (20.44% у 2020), приносить понад 5 млрд. доларів валютної виручки, із зарплатнею все вельми специфічно, але трейні на «галері» (компанії) починає з 250-350 доларів (дуже умовні цифри залежить від компанії).
Фактично, якщо дивитись на параметри зарплат, які публікують профільні ресурси (AIN, DOU), то медіанна там може бути і 1500-2000 дол, але не берусь стверджувати, наскількі ці дані відповідають дійсності. Можу лише зазначити, що заробіток в цілому вищий, ніж в інших індустріях, і найголовніше, що на мій погляд є основною перевагою ІТ: зрозумілий кар'єрний ріст.
Про що мова? Все досить просто: всі починають з Trainee (0 левел), потім працюють певний час (2-3 місяці) і умовно складають іспит, стаючи Junior (1 левел), і так далі. Фактично до певного відрізку (вище середнього або strong middle) у працівника індустрії є прокладений шлях. Звісно, є багато нюансів, але прогнозований, зрозумілий шлях розвитку робітника - це значна перевага для постійно зростаючої індустрії.
Сама ІТ-індустрія не є працемісткою, тобто це не закручувати гайку на заводі від іноземця. Справедливо зазначити, що наші айтішники роблять майже те саме, але з програмним забезпеченням, бо вони фактично виступають виконавцями для іноземних продуктів, але індустрії з гайкою та ІТ все-таки відрізняються:

мобільність робочої сили. Умовно, айтішник може працювати віддалено та навіть паралельно (припущення) створювати свій продукт. Гадаю, мало хто бачив, щоб робітники з якогось німецького Бу робили салон для Mercedes, а потім парт-тайм на Ford;
багатовекторність розвитку дає можливість обирати чи переходити на різні проєкти, тим самим інтегруючись в різні суміжні індустрії. Звісно, розробник, який працював в e-commerce, не стане одразу проектувати ПЗ для ядерних реакторів (позаяк там необхідні спеціальні знання). Однак відносно подібні міграції стають можливими при досягненні відповідної кваліфікації.

Однак чому ж у нас немає власних продуктових компаній? Такі претензії дуже дивні, бо індустрії у її сьогоднішньому вигляді й 10 років немає. Поява продуктових компаній - це час і, в першу чергу, розвиток інфраструктури самої індустрії. На сьогодні вона все ще дуже мала і загалом айтішників - до ~300к людей (~200к ФОПів), і я вже не згадую про 4-5% від ВВП України. На додачу, держава ніякі колаби ІТ з ВНЗ не стимулює (колабів дуже мало) і зараз в індустрії взагалі кадровий голод (особливо в сегменті middle розробників).

Чому це останній шанс? Це єдина індустрія, яка хоч якось нас інтегрує в економіку ХХІ століття. Це експортна індустрія (експортна стратегія наш останній шанс), для якої ми формально можемо створювати кадри, якщо створити відповідні умови; це експортна індустрія зі зростаючим світовим ринком і таких позитивних пунктів ще дуже багато. Шкода, що держава пішла в наступ й ті пільгові умови, які були раніше, згодом будуть скасовані (закриття схеми ФОП - питання часу).
Так, робота айтішника складна, але краще 3 млн. айтішників, ніж 3 млн. робітників на іноземних заводах. Звісно, це не означає, що нам не потрібні ПІІ (іноземні інвестиції), які просувають міжнародні інституції, але іноді виходить так, що індустрія, яка збільшує наш середній клас, стоїть в тіні тих, хто на своїх заводах в кращому випадку виплачує «середню» регіональну ЗП.