Get Mystery Box with random crypto!

Корейське економічне диво - побудоване державою? Планування дл | Konkretyka

Корейське економічне диво - побудоване державою? Планування для України. 

Часто порівняння Республіки Корея та окупаційного режиму КНДР зводиться до протиставлення капіталізму Сеула та соціалізму Пхеньяна. Але чи дійсно економічне диво в Кореї було здійснено за капіталістичними принципами вільного ринку?

Цикл статей про Корею: https://konkretyka.net/category/economical-miracle-ukr/koreya

У нас популярно проводити розмежування, що все державне є злом, а все капіталістичне - добром (до слова, я раніше теж мав таку схильність). Така позиція є небезпідставною, але вона не може бути застосована до того самого економічного дива Кореї. Дійсність куди складніша - в книзі економіста Ха-Джун Чанга «Злі саморітяне» є непогане summary по диву Кореї:

У реальності все було інакше. Весь цей час в Кореї підтримувалися галузі промисловості, обрані урядом після консультації з приватним сектором, діяли протекціоністські закони, процвітало субсидування та інші форми урядової підтримки (наприклад, інформаційно-маркетингові послуги за кордоном підприємцям надавало державне агентство з експорту), поки промисловість не «доросла» до того, щоб стати конкурентоспроможною на міжнародному рівні. Уряду належали всі банки, отож він надавав кредити для ведення бізнесу.
Примітка: В моєму циклі статей про Корею всі перелічені фактори розглянуті детально.

Що означають неоліберальні чи капіталістичні цінності в економіці? Якщо зводити до простого, то це приватна власність, свобода економічним агентам, вільна торгівля (Теорія порівняльних переваг), мінімальна роль державного сектору в економіці (часто межує з уявленнями про laissez-faire) тощо. 
Звісно, образ капіталізму по-своєму впроваджений у Франції, Сінгапурі чи Швеції, але є загальний консенсус - панівну роль в економіці має відігравати приватний сектор (тобто засновувати індустрії чи інвестувати), а не держава. Держава своєю чергою відіграє в таких уявленнях другорядну роль.

Тобто всі теорії та цінності зводять до того, що ніде під умовно капіталістичною економікою не має бути керування з боку держави. Тому, якщо не конкретизувати, Корею дійсно звів капіталізм, але, якщо розглянути детальніше, маємо складнішу картину (книга Ха-Джун Чанга):

Корейське «економічне диво» було результатом розумної та прагматичної суміші ринкових стимулів і державного управління. Уряд не збирався придушувати ринок, як це робили в комуністичних державах. Однак і сліпою вірою у вільний ринок він не володів.

В чому тут дилема для України? Історія азійських тигрів, починаючи від Кореї до Сінгапуру, мала під собою керуючу роль держави. Одразу зазначу, що це не означає, що треба бігти й будувати свій аналог планового підрозділу, який був в Кореї - я лише хочу звернути увагу на декілька особливостей:

 1. До індикативного плану для бізнесу сировинна модель була прийнятною й дохідною і планів з її демонтажу не було.

 2. Уряд створив умови для нарощування інвестицій у нові індустрії, фактично була з нуля створена вся сьогоднішня економіка Кореї.


Сировинна модель України вигідна нашій еліті, відповідно, сама система функціонує в умовах обслуговування вподобань сировинних олігархічних груп, що за формальними ознаками схоже на Корею до Пака. Тому, якщо не впроваджувати хоча б систему стимулів, траєкторія розвитку виключно сировинної моделі залишиться, а разом з нею: бідність, погані інститути держави та невеселе майбутнє об’єкта міжнародного права.

Індикативне планування дійсно передає ініціативу державі та має власні обмеження, але просто відкидати його, бо це ж «чинуші», не є правильним - ми як мінімум емпірично бачимо його ефективність. 

Вже інше питання (потребує дослідження), яким повинно бути планування сьогодні і як підтримати підприємницьку ініціативу, не задавивши її державним керуючим апаратом. Інакше кажучи, в економіці немає простих рішень, якщо у нас дійсно є ціль економічного зростання.
Але навряд зараз при владі чи біля неї є ті кадри, що здатні впровадити справжню стратегію переходу України від статусу сировинної держави до технологічної (ставка на ІТ була б непоганим початком).