Чому Україна найуспішніша у провалі реформ? Корупція навіки? | Konkretyka

Чому Україна найуспішніша у провалі реформ? Корупція навіки?

З моменту початку співпраці з МВФ ледве не з 1992 року прес-релізи/звіти по Україні від міжнародної організації містять одне й те саме:

боротьба з корупцією та просування судової реформи.

МВФ: https://www.imf.org/en/News/Articles/2021/10/18/pr21301-ukraine-imf-team-and-ukraines-authorities-reach-staff-level-agreement-on-first-review-of-sba

Чому Україна не може подолати корупцію? Відповідь, як завжди, складна й містить сукупність факторів:

непрацюючі формальні (закони) та неформальні (“звичаєві”) інститути;
Більш детально про інститути тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html
слабке громадянське суспільство, яке й повинно виступати драйвером змін через власні політичні сили. У нас же політикум сформований олігархією;

Проте як нашій бюрократії та особливо політикам вдається маневрувати перед МВФ? Якщо коротко, то за допомогою феєричної імітації змін.
Давайте подивимось на те, як обирали раніше та як обирають сьогодні топ-чиновників, які повинні боротися з корупцією:

До 2016 року: Конкурсні комісії на топ-посади в державі були відсутні. Фактично всі були призначені владою напряму, відповідно, незалежність суду чи прокуратури була жартом.
Після 2016 року: Щоб бути призначеним на посаду, треба скласти іспит та пройти “незалежну” конкурсну комісію.

Бачимо суттєву зміну у підходах, але це лише на перший погляд. Формально, створені умови для формування незалежної гілки антикорупційних органів, але по факту до конкурсних комісій потрапляють лише “правильні” люди.

Приклади? Та скільки завгодно - от нещодавно Бігус випустив розслідування, в якому описав, як дропають дійсно незалежних кандидатів на головний пост в антикорупційну прокуратуру:



Що вони роблять? Просто імітують конкурс, використовуючи комісію в своїх інтересах. Як наслідок, непотрібні кадидати відсіюються, а правильні проходять.
Недугом корупції хворіє вся система, що навіть онкологія останньої стадії виглядає не так страшно, як український політикум та бюрократія.

Корея, Сінгапур та Тайвань як валідні приклади. Якщо розглядати їхні спільні риси, а не фактори відмінностей, то подібний аналіз може мати певну користь.
Нагадаю, у мене є детальна стаття на основі роботи, опублікованої World Bank, де Ви можете дізнатися про перші кроки Пака Чон Хі:
https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html

Якщо коротко, їхній спільний фактор, це тотальна зміна/заснування еліт (крім Японії), які ухвалюють рішення стосовно курсу держави. Тобто всі системи пережили свого роду “переворот”, щоб провести дійсно ефективні реформи.
Відповідно, в нашому випадку є два шляхи:

Довгий: Колись незалежні від олігархату громадські організації підуть у політику й таким чином замінять тих, хто приймає рішення.
Примітка: Україна десятиліттями обирає “різні” політичні сили з однаковими спонсорами.
Швидкий: МВФ перестане фінансувати владу за умови відсутності передачі міжнародним організаціям повного протекторату над антикорупційними органами. Проте механізмів роботи такого протекторату не існує.