Що робити з податками? Зменшити 'роль' держави? В цьому пості | Konkretyka

Що робити з податками? Зменшити "роль" держави?

В цьому пості у більш вільній формі згадаємо про податки напередодні публікації статті, де подивимось на податки з точки зору правої та лівої економічної школи. Там же згадаємо й емпіричні дослідження та роботи економістів Пікетті, Адамса, Родріка, та інших.

Проблематика податків. Головна проблема - витрата коштів платників податків на відвертий схематоз. Тобто, якби грубо це не звучало, платник податків в Україні - л-х, який вже 30 років фінансує забаганки спонсорів політичних сил.
На фоні цієї проблеми в Україні починають ширитися крайнощі:

- Радикально скоротити витрати держави та знизити податки з сьогоднішніх ~40-50% до 10-15%;
- У противагу: шведська модель з високими податками.

Подібні ідеї гальмують на питанні: «Що саме будемо скорочувати?». Як правило, одразу вказують на бюрократію, проте це геть не левова частка бюджету і не дозволить суттєво знизити податки. Про них згадують, бо не так респектабельно пропонувати зрізати фінансування освіти, де вчитель і так отримує 325 доларів [1].

Проте можна погодитися, що той самий ПДВ має свою токсику, як у питаннях контролю, так і з боку своїх цілей. Простими словами, який сенс обкладати додатковим податком споживання тих самих дитячих товарів в умовах від’ємної демографії.

Але уявімо, що податки все-таки знизили до 15%. Що отримаємо? Ту саму прокуратуру, ту саму поліцію та суд, який за вказівкою винесе "правильне" рішення. Олігархію з її керованою владою та масу інших бонусів, які залишаться сталими.
Так, формально в кишені з умовних 10к буде не 6к грн, а вже 8.5к. І для України це значні гроші. Одначе в буквальному сенсі стандарти нашого життя не зміняться.
Я не стану наводити примітивні аналогії із вдалими чи невдалими податковими реформами. Та маю зазначити, що якщо йти від емпірики й узяти сукупність факторів успіху країн Заходу або Сінгапуру/Тайваню, в першу чергу Ви побачите там якість інститутів, а вже потім роль держави та податку (регулювання/ставки змінювалися впродовж всієї історії). Саме тому зараз економічна наука все частіше згадує про ідеї нобелівського лауреата Дугласа Норта, який вказував на інститути як ключовий фактор успіху.

Але давайте розглянемо, що ж станеться, якщо все-таки зменшити соціалку? Почнемо з основ, або фундаменту суспільства - дошкільної, шкільної та вищої освіти. На сьогодні, якщо проглянути статті та огляди від тої ж «Освіторії», ми маємо крах викладацького складу.
В цій статті про Сікорського я навіть наводив деякі цікаві дані:
https://konkretyka.net/ukraine/igor-ivanovych-sikorskyj.html

Чим так важлива освіта? Найголовніше - саме її рівень формує наш ринок праці. Можна й далі розповідати казки, що кожна людина сама за себе і держава нічого не винна, але всі країни економічного дива приділяли надзвичайно велику увагу саме освіті, від Сінгапуру до Японії
І це вже не аналогія, а фактор, що їх поєднує.

Можна апелювати до приватної освіти - той самий Католицький університет у Львові показує високий рівень. Проте чи зможете Ви затягнути бізнес у провінцію, де доходи населення менші? Навряд, тому держава й узяла на себе освітню функцію, щоб забезпечити дітей певним стандартом освіти.
На додачу, в тотально бідній країні освітні заклади повинні виконувати ще й додаткові соціальні функції, щоб по-справжньому творити нове покоління. А для цього потрібна не тільки структурна реформа, але й відповідне грошове забезпечення.

Я не сумніваюсь, що на Шовковичній в Києві буде класна приватна школа, але от що десь в селищі міського типу діти зможуть отримати гідну освіту та умови, маю певні вагання. Україна ж набагато більша за один Київ.

Ключова думка: Без інституційних реформ ніякого зростання добробуту не буде - це емпірічно доведений факт, як і те, що земля не плоска.

Джерело:
1. https://osvitoria.media/experience/vse-pro-zarplaty-ukrayinskyh-vchyteliv-u-2021-rotsi/