Як ліві ідеї змінили капіталізм, або як капіталізм спровокував | Konkretyka

Як ліві ідеї змінили капіталізм, або як капіталізм спровокував соціалізм

У ХХІ столітті ми отримали економіку, яку часто називають змішаною.

Тобто ми розуміємо важливість підприємницької ініціативи та усвідомлення необхідності мінімальних «трансакційних витрат» (економіст Рональд Коуз). Суть цих «витрат» в тому, що чим менше існує бар'єрів для роботи фірм (мова не тільки про регулювання, але і про інститути) та чим кращі умови, тим активніше розвивається економіка.
Стаття про інститути: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html
З іншого боку, ми маємо чітке розуміння, чому держава є в економіці, зокрема, це засноване на провалі так званої «малої держави» (відсутність держави в економіці) в добу «Великої депресії», що чудово висвітлив економіст Джон Мейнард Кейнс.
Стаття про Джона Мейнарда Кейнса: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html

Як капіталізм спровокував соціалізм? Відповідь проста - 12/14-годинним робочим днем та не регульованими умовами праці.
Зокрема, відомий економіст Карл Маркс захопився ідеями соціалізму саме завдяки спогляданню за експлуатацією робітників у Німеччині. Спочатку він з Енгельсом підтримували благородну ціль, як-от 8-годинний робочий день, а вже потім спокусилися на підтримку жахливих актів терору.
Умови робітників в добу «малої держави» були надзвичайно нестерпними. Навіть Карнегі як апостол підприємництва потрапив у низку скандалів. Зокрема, його менеджер в Гомстеді винайняв фірму, яка зі зброєю в руках придушувала страйк робітників, що стало кривавою пам'яткою в історії робітничого руху США.
Паралельно з тим, той самий Карнегі відкрив 1700 бібліотек, але на це його критики реагували так (з того часу Моргана, Карнегі та інших називали “Robber Baron”, або “Барони-розбійники”):

«Я завжди сподівався здобути освіту, - сказав Кроуфорд. - Але після робочого дня я не міг багато вчитися… Як людина може ходити до бібліотеки після дванадцятої години роботи?» (1).
Карнегі сприймав таку критику болісно: «Ми платимо найвищу зарплату в світі. Кожна людина, яка працювала в Homestead минулого року, заробляє в середньому два долари і дев'яносто центів на день» (2).

Крапку в робітничому питанні поставив президент Франклін Делано Рузвельт, коли у 1935 році ухвалив робоче законодавство. До цього моменту були спроби зменшити робочий час до 10 годин тощо.
Однак, хто зробив вирішальний вклад? Емпірична робота економістів М. Берглі Расмуссена та К. Генріка Кнутсена «Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies» довела, що саме страх перед більшовизмом/соціалізмом простимулював вдосконалення робочого законодавства:

Докази на підтримку нашого аргументу ясні й надійні; страх революції скорочує робочий час, а також розширює охоплення програм соціальних трансфертів (3).

І далі:

За відсутності революційних загроз соціальна політика, швидше за все, застрягла б на шляху, де робочий час не регулювався. (…) Більшовицька революція з супутнім підйомом комуністичних партій була головною підривною силою. За таких умов соціал-демократи-реформісти також могли домогтися поступок, використовуючи загрозу революціонерів як інструмент торгу з наявними елітами (4).

Цікавий графік, який показує зниження кількості робочих годин: https://www.researchgate.net/figure/Average-working-hours-across-time-for-different-groups-of-countries-Non-invitees-to_fig3_333668227

Висновок. У симбіозі правих та лівих ідей можна знайти необхідний баланс для системи. Тому помилково рухатись в бік, де говорять, що участь держави - завжди зло, або де підприємці - завжди експлуататори. Крайності це хибний спосіб досліджувати навколишній світ.

Джерела:
1.2. Peter Krass. Carnegie. 2002. P. 326
3.4.M. Bergli Rasmussen. C. Henrik Knutsen. Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies. P. 33-34